Легенди нескореної зими
- Автор: Ухачевский Сергей
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Кальварія
- ISBN: 978-966-663-362-3
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Легенди нескореної зими». Краткое содержание книги:
Усі збіги власних назв, імен чи характерів є абсолютно випадковими.
Автор і Видавець просять у Вас пробачення за ненормативну лексику, яка трапляється у романі. Автор просто показав життя таким, яким воно є.
Кажучи словами Ярослава Гашека, автора безсмертного роману «Пригоди бравого вояки Швейка»: Життя — це не школа витонченої поведінки. Кожен говорить так, як уміє…
А цей роман — ані підручник салонних манер, ані науковий трактат про те, яких слів прийнято вживати у товаристві.
Ці кадри — як єлей на душу Єгора. Нарешті! Нарешті вони пішли вперед! Він зірвався з ліжка і як божевільний став міряти кроками спальню, поглядаючи на екран «плазми». Хоч не сталось так, як він мріяв учора звечора, все ж беркут пішов вперед, він перемагав! Але що це?!
Сонні майданівці, ніби прокинулись. Ось їх вже не кілька розпорошених сотень, які безсистемно сновигають по європейській площі. Їх тисячі! З-за готелю «Дніпро» вони вибігли, мов сарана, з камінням і палицями в руках. і пішли в атаку на «беркут»! Вони лупили, закидали камінням, били цих хвацьких воїнів, що вчора розстрілювали беззбройний натовп повстанців…
Єгор не міг у це повірити. Він просто не міг у це повірити! Ні, це відбувається не з ним, це відбувається не з ним!!! Вони не можуть ось так просто відступити! А ці не можуть наступати! Це поза всякою логікою і правилами! Шваль наступає. Це кінець, це фіаско. Він знову програє батькові парі. Через цих виродків!
Єгор істерично впав на ліжко, накрив голову подушкою і знавісніло заверещав. Він кричав у матрац, божеволіючи від безсилля і люті. Кричав хрипло, надривно, до сліз, до знемоги. Його ніхто не чув. Нині він був сам-один у цих холодних, вкритих позолотою стінах. Це тривало довго, поки вулицю Грушевського між бібліотекою і книгарнею не заповнив натовп інсургентів, а беркутня відступила за спалені автобуси. Він цього не бачив, але відчував, він їх відчував, наче споглядав те, що там відбувалося, у паралельній реальності.
«По одному и — в Днипро», — пригадав нещодавню розмову з Нарцисом і зітхнув. Нарцис Зінченко не виправдав його сподівань, і ні вчора, ні сьогодні його не було видно в передніх лавах беркутні — своїх тітушок він чомусь не вів на приступ майданівських барикад. «Казьол», — подумав про нього Єгор. Потрібно робити ставку на когось іншого, самому впливати на ситуацію, активно її контролювати і змінювати — принаймні так вчать усі посібники з політології та бізнесу.
Він нарешті заспокоївся. Взяв з бару улюбленої настоянки, випив чарку, закусив на кухні круасаном. Узяв телефон і набрав номер.
— Найдите Мопеда с Логопедом, пусть приведут ко мне кого-нибудь из «Оплота»[31] и сами заявятся… — коротко кинув у трубку.
Пройшовся по спальні, подивився у дзеркало на своє спухле лице та враз рішуче заявив власному відображенню:
— Я сам покажу этим сцыкунам, как надо с ними расправляться. Сцыкуны!
Мортирка взводу «А»
З початком бійні на «Груші» більшість інсургентів почали повертатись на Майдан у свої підрозділи. Ввечері в наметі взводу «А» ніде було яблуку впасти. Народ повертався «на революцію». Більшість була налаштована агресивно, навіть люто. Привезли домашніх продуктів, свіжий одяг та білизну для себе і товаришів, які не мали змоги поїхати додому. Але не тільки це…
Борька, котрий приїхав на Майдан ще до вечері, пригнав у намет взводу «А» з доброю новиною:
— Є у мене кльова штучка. З минулого життя. Колись конфіскував у хуліганів… — і виставив на стіл саморобну бронзову мортирку, що могла стріляти ядрами завбільшки з більярдну кулю.
Борька був колишнім ментом, ще радянським, тепер на пенсії. Відчуття справедливості і порядності не дозволило йому залишатися на службі в українській міліції, тому останніх 15 років він жив тихим, спокійним життям сільського мешканця і хазяйнував на своїх кількох гектарах.
— Стаття, — цикнув Морпєх.
— Одной більше, одной меньше, яка тепер разніца? — позіхнув Камандір. — Тільки єсть проблєма… Отсутствіє снарядов і пороха.
Борька поставив на стіл мішок і знову пояснив:
— Конфіскат.
— Оп’ять с прошлой жизні? — реготнув Бача.
— У мене багата біографія, — охоче пояснив Борька. — Знаєш, чого мене нікуди не беруть на роботу?.. Бо коли читають трудову, їх такий сміх розбирає, що в одного гикавка тиждень не проходила, — безбожно прибріхував з квадратною непроникною пикою. — Операцію зробили бідоласі. Целюліт видаляли… Я йому ще потім в лікарню носив цілющий борщ, щоб швидше вилікувався.
— Ну, ти, Борька й гониш, — заржав Бача, а за ним усі, що спочатку купилися на байку новоприбулого бійця.
Морпєх азартно розв’язував мішок. Там було кілька десятків ядер, витесаних з твердої деревини і розфасованих льняних мішечків з порохом. Борька підготувався як слід.
31
«Оплот» — проросійська громадська організація, до складу якої входили бійці боїв без правил, відставні менти, офіцери. Активні учасники Антимайдану, тітушки. Їхній лідер Євген Жилін погрожував розігнати Майдан, «роздерти на шматочки». З початком бойових дій на Сході України на базі «Оплоту» був сформований батальйон «Оплот», що брав активну участь у боротьбі з урядовими військами України.