Чому Захід панує - натепер

Східні міста вже не менші за західні, розрив між валовим національним продуктом Китаю та Сполучених Штатів (цю змінну, мабуть, найлегше спрогнозувати) швидко вужчає. Фахівці з Національного центру стратегічних прогнозів США вважають, що за національним продуктом Китай наздожене Сполучені Штати 2036 року. Банкіри з фірми Ґолдман Сакс вважають, що це станеться 2027 року; бухгалтери з ПрайсвотерхаусКуперс — що 2025 року; а деякі економісти, як-от Енґус Мадисон з Організації економічного співробітництва та розвитку та Нобелівський лавреат Роберт Фоґель, висловлюються навіть за ближчі дати (2020 та 2016 роки відповідно). На те, аби перевершити Захід у сферах військової потужности, інформаційних технологій та енергоздобутку на душу населення, Схід потребуватиме довшого часу, але видається цілком можливим, що після 2050 року східний суспільний розвиток швидко наздоганятиме західного.

Проте залишаються прилипливі сумніви. Всі експертні прогнози, наведені вище, зроблено у 2006-2007 роках, у переддень фінансової кризи, що її ці самі банкіри, бухгалтери та економісти примудрилися не передбачити[468]; треба також пам'ятати, що взагалі головна ідея Різдвяної пісні в прозі полягає в тім, що Скруджеву долю не викарбувано в камені. "Якщо людина зійде з цього шляху, то й кінець буде іншим"[469], — переконує Скрудж Духа. І, звичайно, Різдвяного ранку Скрудж вистрибує з ліжка іншою людиною. "І таким він став добрим другом, таким добрим господарем і такою доброю людиною, — каже Дикенс, — що наше славне старе місто може ним лише пишатися. Та й не тільки наше — будь-яке добре старе місто, містечко чи село в будь-якому куточку нашої доброї старої землі".

Чи Захід, подібно до Скруджа, перевинайде себе в двадцять першому сторіччі, чи залишиться він нагорі? Я хочу запропонувати досить несподівану відповідь на це запитання.

Упродовж цієї книжки я доводив, що велика слабкість більшости спроб пояснити, чому Захід панує, й передбачити, що буде далі, полягає в тім, що провісники, перш ніж пояснити значення історії, загалом брали надто коротку перспективу, дивилися назад лише на кілька сторіч. Це так само, як якби Скрудж спробував вивчити свій урок, поспілкувавшися лише з Духом Нинішнього Різдва.

Але ми краще наслідуватимемо фактичний метод Скруджа, покладемося на слова Духа Минулого Різдва чи зімітуємо Гері Селдона, що перш ніж дивитися в майбутнє галактичної імперії, дослідив багато тисячоліть попередньої історії. Подібно до Скруджа та Селдона, ми маємо визначити не лише, куди нас заведуть поточні тенденції, а й чи генерують ці тенденції сили, що їх підточать. Ми маємо врахувати парадокс розвитку, виявити переваги відсталости й передбачити не лише, якої форми географія надасть суспільному розвиткові, а й як суспільний розвиток змінить значення географії. А коли ми все це зробимо, то побачимо, що історія все одно має круті повороти.