Чому Захід панує - натепер

Фундація

 овість Азимова "Падіння Ночі" не дає доброї моделі пояснення дальшого перебігу історії, на це ліпше придаються його романи з серії Фундація. У далекому, далекому майбутньому, каже Азимов, молодий математик на ім'я Гері Селдон летить космічним кораблем до Трентора, могутньої столиці галактичної імперії, що існує протягом дванадцяти тисяч років. Він доповідає на математичному з'їзді, що відбувається щодесять років, наукову працю з викладом теоретичних засад нової науки, психоісторії. Селдон твердить, що, якщо поєднати методи звичайної історії, масової психології та новітньої статистики, можна в принципі визначити рушійні сили людства й спроектувати їх вперед, аби передбачати майбутнє.

Селдон полишає свою рідну провінційну планету й обіймає посаду в найбільшому університеті Трентора, де розробляє методи психоісторії. Його головний висновок — галактична імперія близька до падіння, а по тому, перш ніж піднесеться друга імперія, має настати темна епоха, що триватиме тридцять тисяч років. Імператор призначає Селдона першим міністром, а ця почесна посада дає йому змогу спланувати мисленнєвий резервуар під назвою Фундація. Збираючи всі знання в Галактичну енциклопедію, його науковці мають створити таємний план і відродити імперію лише через одну тисячу років.

Романи Фундації протягом півсторіччя давали шанувальникам наукової фантастики втіху, але ім'я Гері Селдона є постійним предметом жартів серед фахових істориків, що про нього чули. Лише в гарячковій уяві Азимова — кажуть вони — зі знання того, що вже відбулося, можна дізнатися про те, що має відбутися. Багато істориків заперечують, що в минулому можна знайти будь-які великі картини, а ті, хто вважає, що такі картини можуть існувати, тим не менш здебільшого відчувають, що виявити їх понад наші сили. Наприклад, Джефрі Елтон, що не лише став Королівським професором з модерної історії в Кембридзькому університеті, а й має загальновідомо сильні міркування з усіх історичних проблем, висловив, мабуть, думку більшости. Він каже: "Написана історія охоплює лише приблизно двісті поколінь. Навіть якби історія мала більшу мету, мусимо визнати, що наразі нереально сподіватися, що ми спроможемося видобути її з тої невеличкої частини історії, що маємо"[467].