Грушевський, Скоропадський, Петлюра
- Автор: Яневский Даниил Борисович
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9223-6
- Жанр: История
Электронная книга - «Грушевський, Скоропадський, Петлюра». Краткое содержание книги:
Хто, як і коли насправді сформував Директорію
В середу, 13 листопада, о 20-й годині в приміщенні Міністерства шляхів сполучення, в кабінеті такого собі Стокози (урядовця з особливих доручень при міністрі) відбулося вже «конспіративне» засідання Президії УНС «разом з військовими». За Шаповалом, крім нього та господаря кабінету були присутні також Винниченко, член ЦК УПСР, редактор «Народної волі» Олександр Янко (1879—1938 рр.), лідери УПСС Олександр Макаренко (1882—? рр.) та Панас Андрієвський, Кушнір, Осецький, Коновалець, унтер-офицер австро-угорської армії, січовик Василь Дідушок «та кілька стрільців»[363].
Присутні представники УПСР та «Селоспілки» висловилися за створення революційного уряду у формі Директорії, а згідно з Шаповалом, «про це у нас було постановлено раніш». Де «раніш», коли «раніш»? — про це Микита Юхимович дипломатично промовчав...
Представник «Селянської Спілки» Янко запропонував обрати до складу Директорії знову-таки «погоджені раніш» кандидатури Винниченка, Петлюри та Шаповала. Макаренко, у повній відповідності з досягнутими «раніш» залаштунковими угодами, підтримав цю пропозицію і запропонував прийняти її без обговорення.
У цей самий момент Шаповал несподівано для всіх присутніх виступив проти своєї кандидатури. Аргументував так: «у мене не вистачить на це просто сили, волі, нервів»; «я зморився, треба людей сильніших, здорових» . Заява справила приголомшливе враження на присутніх. «Я пішов, — читаємо далі у споминах, — і заявив Янкові на вухо: ви не маєте права настоювати на моїй кандидатурі, бо моя присутність в Директорії дасть їй марку більшовицької». Замість себе Шаповал запропонував того-таки Янка, але той відмовився майже в тих самих висловах. «Всі сиділи в здивуванні»...
Шаповал знову узяв слово і запропонував кандидатури Винниченка, Петлюру та члена ЦК УПСР професора Швеця з наданням їм права кооптувати до складу Директорії по одному представнику від залізничників та УПСС. Сам Шаповал запропонував і кандидатури Макаренка та свого давнього приятеля Панаса Андрієвського.
«Бідний Швець! — з іронією писав Микита Юхимович. — Він попав ні з того ні з сього в Директорію, як курка в борщ. Не знав ні підготовки, ні механізму всього “заговору”, ні провідних його ідей»[364].
Як і чому Петлюра став членом Директорії? Версія Шаповала
«Чому я, власне, запропонував такий склад?» — запитував він сам себе. Згодом відповів так: «Коли мали випустити з тюрми Петлюру і інших, чого ми добивалися в усіх переговорах з гетьманом і німцями, то ми взагалі не знали, що маємо робити з ним, Петлюрою. Для Винниченка тепер, а для мене завжди Петлюра був чужий чоловік. Я його просто не знав ніколи, хоч і був шапочно знайомий. Одначе, побачивши методи його роботи в Генеральному Комітеті і в Уряді Центральної Ради, я визнаю його за людину не високих здібностей. В Центральній Раді я рішучо виступав проти його методів восени і перед ІІІ Всеукраїнським Військовим З’їздом гостро критикував його за бездарність в військово-адміністративній справі. Петлюра окружав себе нездібними дітваками, — писав Шаповал, — які захоплювались його деклямаціями, але не розуміли діла, прислухував до їх славословія і панував, не виносючи критики, виїдаючи здібніших і самостійно думаючих. Військова його організація — це кустарна праця з військового погляду і “хитра компанія” — з приватно індивідуального. <...> Ми взагалі тоді були між собою незнайомі, ніхто нікого не знав, а вірили хіба тільки реклямованим раніш особам», — читаємо у споминах Шаповала. «Понеже Головним отаманом війська у нас уже був призначений генерал Осецький, то ми Петлюрі ніякої ролі у війську не призначили, — наголошував мемуарист. — Але як Петлюра став іменно Головним отаманом — я цього й досі не знаю... Думаю, що Винниченко на це погодився, як з доконаним фактом, щоб не викликувати кризи в Директорії в перші дні її тяжкої і відповідальної праці. ... Вся дальніша історія показала, що Директорія розбилась внутрішньо, морально не об’єдналась, справи управління викликали велику гру пристрасти і розбили ту єдність, яку я вважаю передумовою іменно для такого творення Директорії. <...> Петлюра не приймав ніякої участи в організації повстання, а був закликаний на готове діло. <...> Ми з Винниченком по своїй волі дали Петлюрі можливість стати народним героєм, а він вибрав для себе — стати польсько-шляхетським попихачем. Призначення нами Петлюри в склад Директорії було нашою помилкою — це треба признати», — з сумом констатував Шаповал.