Її величність кішка
- Автор: Вербер Бернард
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Terra Incognita
- ISBN: 978-617-7646-29-6
- Переводчик: Соломія Мартинович
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Її величність кішка». Краткое содержание книги:
Вже знайома нам кішка Бастет безтурботно насолоджується життям у паризькому помешканні своєї «служниці» Наталі — адже саме так, на думку автора, коти сприймають своїх господарів. Одного разу все раптово змінюється після масового розстрілу в будинку навпроти. У місті все частіше стаються сутички між людьми, всю планету охоплює хаос, з восьми мільярдів людського населення Землі виживає лише один. Міста захоплюють щури, витісняючи людей, котів, собак та інших тварин у гори, віддалені місцини та на маленькі острівці. Усім видам загрожує знищення, орда щурів на чолі з головнокомандувачем Тамерланом, що має доступ до людських знань і технологій, змітає все на своєму шляху.
Доля людства опиняється в руках невеликої групи котів і людей на чолі з Бастет. Амбітна кішка намагається знайти загальне порозуміння і примирити між собою всі види. Та чи справдяться її сподівання?..
Як же вони мене дратують…
Я сухо кидаю:
— Мене не хвилює ваша думка, вона не змінить мого рішення.
— Але нас тут дванадцятеро, ми можемо проголосувати, — пропонує Вольфганг.
— Не думаю, що голосування — це найкращий спосіб зробити правильний вибір. Голосуванням ми досягнемо хіба що сумнівного компромісу. Мені більше до вподоби моя система обґрунтованої диктатури. Мною обґрунтованої, звісно ж. Ви слухаєте мене, підкорюєтесь, а коли щось не вдається, то я несу за це повну відповідальність. І навпаки, у випадку успіху я ще раз доведу, що мала рацію, на зло всім критиканам.
Всі очманіло дивляться на мене, проте не мають що сказати на таке відверте нахабство. Чим брутальніше, тим ефективніше. Щиро кажучи, вони теж мазохісти, вони люблять домінантних самиць, а я добре вмію грати цю роль. Головне — говорити зневажливим тоном, щоб нагадати їм про їхню пересічність.
Я розумію, що нізащо не можна допустити діалогу. Тому кидаю зневажливим тоном:
— Я лечу з Піфагаром і Наталі, крапка.
Знаю, що я більш переконлива, коли блефую, коли дивлюсь на всіх зверхньо. Знаю, що слабаки завжди бояться конфлікту і через свою лінь радше послухають, ніж ризикнуть сперечатися. Саме так я планую встановити обґрунтовану диктатуру задля загального добра.
Я переводжу погляд з одного на іншого, вуха настовбурчені, вуса тремтять, показую ікла, щоб продемонструвати свою рішучість. Ганнібал здався першим. Вольфганг опускає очі. Есмеральда обурено хитає головою.
Знову з’являється Анджело:
— А можна мені полетіти?
— Це занадто небезпечно для кошеняти.
— Але ж, мамо, ти знаєш, я вже не кошеня.
— Так, перепрошую, але ти ще занадто юний і, як на мене, занадто імпульсивний.
— Я сильний, я вмію рикати. Я хочу вбивати пацюків! Всіх до одного!
Він кумедно ричить на всю силу свого підліткового горла. Я переводжу погляд на комітет дванадцяти котів:
— Є інші зауваження?
Ніхто не сміє перечити мені. Тому, не чекаючи, поки хтось змінить думку, я завершую:
— Я рада, що ми всі знову разом ухвалили найкраще рішення та стали на захист спільних інтересів. А тепер треба поспішити з останніми приготуваннями до подорожі, від якої залежить життя мешканців острова Сіте.
Я знов була неперевершена.
Здається, я б зірвала грім овацій, якби у присутніх були руки.
18. Історія повітряних куль
Людина завжди мріяла літати, наче птах. Перший етап здійснення цієї мрії датується 1783 роком. Ми завдячуємо нею братам Монгольф'є.
Їхній батько П'єр Монгольф'є був заможним власником паперової мануфактури у місті Анноне, недалеко від Сент-Етьєн. У нього було шістнадцять дітей.
Дванадцятий син Жозеф був поганим учнем, неслухняним та недисциплінованим, проте він любив спостерігати за природою й захоплювався фізикою. Жозеф мав великий вплив на свого молодшого брата Етьєна, п’ятнадцятого в сім’ї, той теж цікавився природою більше за школу.
Одного дня, кинувши папірець у вогонь, Жозеф помітив, що той сам піднявся в повітря. Він розповів про це Етьєнові. Разом вони провели багато експериментів, щоб краще зрозуміти це явище.
Незабаром на очах у жителів Анноне вони підняли в повітря метровий паперовий куб, який нагрівало тепло від спалювання суміші шерсті з соломою. Модель піднялася на тридцять метрів угору.
До прихильника науки короля Людовика XVI дійшла новина про цю витівку, й він захотів побачити її на власні очі. 19 вересня 1783 року брати Монгольф'є у Версалі виконали демонстрацію перед королем та королівським двором. З цієї нагоди вони створили кулю діаметром 1000 кубічних метрів та висотою 24 метри, яку створили з допомогою 24 веретен для бавовни й паперу. Ще одна несподіванка: у цьому польоті взяли участь баран, півень та качка, які перебували в кошику кулі. Вона піднялась на 500 метрів, пробула в повітрі 8 хвилин, подолавши 3,5 кілометра. Приземлення було успішним, тварини не постраждали (окрім півня, чий дзьоб зламав баран, сівши на нього).
Король заохотив Монгольф'є перейти до наступного етапу й запустити один з їхніх апаратів із людьми на борту. Спочатку вони хотіли випробувати як пасажирів в’язнів, засуджених до смертної кари, — у випадку, якщо політ буде невдалим, втрата не понесе наслідків, але вони не взяли до уваги пристрастей молодого шукача пригод Жана-Франсуа Пілатра де Розьє, який хотів за будь-яку ціну стати першою людиною, що полетить. Він наполягав, поки двір не дозволив йому спробувати людський політ у небі.