Артеміс Фаул. Місія в Арктику
- Автор: Колфер Оуэн
- Серия: Artemis Fowl #2
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Школа
- ISBN: 966-661-554-1
- Переводчик: Олександр Миколайович Мокровольський
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Артеміс Фаул. Місія в Арктику». Краткое содержание книги:
Опал запросто вдалося підмішати сироватку правди в Дрюків напій, коли вони усамітнилися в одній з найшикарніших таверн Гавані. І тоді, собі на радість, Опал дізналася, що в дивовижно викривленому розумі Дрюка вже визріває план повалення Підземної поліції. Як з’ясувалося, вельми хитромудрий план. Дрюкові бракувало лише спільника — такого, що мав би великі запаси золота й надійні виробничі потужності. Опал залюбки надала йому і те, й те.
Коли Дрюк увійшов до кабінету Опал, геніальна піксі, скрутившись, мов кішечка, у своєму кріслі на повітряній подушці, підслуховувала розмови, що велися у штаб-квартирі на Поліційній площі. Вона легко встановила «жучки» на Поліційній площі, коли інженери її компанії вдосконалювали там систему безпеки. Ці пристрої працювали на тій самій частоті, що й камери стеження, використовувані самою полицею, а живилися від оптиковолоконних кабелів поліційної мережі. Тож засікти їх сигнал було неможливо.
— Ну? — запитав Дрюк із притаманною йому грубістю.
Кобой навіть не обернулася до нього. Хто ж іще міг потрапити до її кабінету, як не Дрюк? Тільки в його палець уживлено чип із кодом доступу до її «святилища».
— Ми втратили останню партію батарейок. Звичайна поліційна засідка. Просто не поталанило.
— Д’Арвіт! — лайнувся Дрюк. — Та дарма. У нас цього добра вже й так задосить. А для поліції це всього тільки звичайні людські батарейки. Вони нічого не дотумкають.
Опал глибоко зітхнула.
— Ті гобліни були озброєні…
— Та невже?..
— «свинорилами».
Дрюк люто вдарив кулаком по стільниці.
— От ідіоти! Я ж застерігав: ні в якому разі не застосовувати цієї зброї! Тепер Джуліус здогадається: щось назріває…
— Нехай собі здогадується, — заспокоїла його Опал. — Бо зупинити нас він уже не зможе. Поки вони все вирахують, буде вже запізно.
Дрюк не усміхнувся. Минув уже добрий рік, відколи він зовсім перестав усміхатися. Він тільки ще дужче набурмосився.
— Чудово. Ось-ось настане мій час… Можливо, нам було б краще самим налагодити виробництво цих батарейок?
— Ні. Будівництво фабрики затримало б нас на два роки, і де гарантія, що О’Гир не виявив би її? Ми не мали вибору.
Тут Кобой крутнулася з кріслом і повернулася обличчям до спільника.
— Ну й вигляд у тебе! Ти користувався мастю, яку я тобі дала?
Дрюк обережно провів рукою по голові. Вся вона понабухала страшними ґулями.
— Не допомагає. Твоя масть містить кортизон, а в мене на нього алергія.
Дрюків стан був незвичайний, можна сказати, навіть унікальний. Торік під час облоги Фаул-Менору командувач Корч вистрелив у нього сильним снодійним засобом. На біду, транквілізатор вступив у бурхливу реакцію із забороненими збудливими речовинами, якими бавився Дрюк, що тоді виконував обов’язки командувача. Після того випадку голова екс-майора вся розпухла і вкрилась ґулями, немовби її залили розтопленою смолою, а очі запливли, стали вузенькими щілинками. Спотворений, ще й усунутий з високого поста — біда йде і другу за собою веде.
— Може, ти б порозтинав ці болячки? Гидко дивитися.
Часом Опал Кобой забувала, з ким розмовляє. Глодів Дрюк не вважав себе за пересічного штатного служаку. Він спокійнісінько добув виготовленого на замовлення бластера системи «зух» і двічі пальнув у бильце її крісла. Воно закрутилось-завертілось і, перелетівши через усю кімнату, гупнулось об стіну, викинувши Опал на купу жорстких дисків.
Розжалуваний поліціянт-ельф нахилився й схопив Опал за гостре підборіддя.
— Тобі ліпше змиритися з моєю зовнішністю, люба Опал. Бо незабаром це обличчя з’явиться на всіх екранах планети — і підземних, і надземних!
Крихітна піксі зціпила кулачки. Вона-бо не звикла до такого непослуху, не кажучи вже про пряме насильство. Але в такі моменти Опал бачила в Дрюкових очах безум. Наркотики не лише поглинули його чарівну силу і спотворили зовнішність, а й позбавили здорового глузду.
Та раптом він знову став самим собою, галантно допоміг їй підвестися, от ніби нічого й не сталось.
— А тепер, моя люба, доповідай далі. Б’ва Кел жадає крові.
Опал розгладила перед свого комбінезону — трохи пом’явся.
— Капітан Куць супроводжує людину — Артеміса Фаула — до шахти Е37.
— Фаул тут? — вражено вигукнув Дрюк. — Ну звісно ж, я й сам мав би здогадатись, що відразу саме на нього впаде підозра. Все складається просто ідеально! Наш людський раб Каррере подбає про нього. Я постійно тримаю його під дією моїх гіпнотичних чарів. Що-що, а здатність чарувати у мене ще лишилася.