Артеміс Фаул. Місія в Арктику
- Автор: Колфер Оуэн
- Серия: Artemis Fowl #2
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Школа
- ISBN: 966-661-554-1
- Переводчик: Олександр Миколайович Мокровольський
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Артеміс Фаул. Місія в Арктику». Краткое содержание книги:
— Його я також обстежив сітківкосканом. Нічогісінько. Нам нічого не лишається, як визнати, що в нашу мережу потрапила не та рибка. Зітріть їм пам’ять і відішліть додому.
Холлі кивнула головою. Але командувач її не підтримав.
— Не поспішайте так. Я ось думаю…
— Про що? — урвала начальство Холлі. — Що швидше ми здихаємось Артеміса Фаула, то краще. Надто вже довгий у нього ніс, якого він залюбки пхає куди не слід.
— Воно то й правда, але… оскільки вони сюди вже потрапили…
Капітан Куць так здивувалася, аж їй відвисла щелепа.
— Командувачу, повірте мені, я краще, ніж ви, знаю Фаула. Дайте йому не те що шанс, а півшансика, й він ураз виросте в більшу халепу, ніж гобліни.
— І все-таки він міг би допомогти нам вирішити нашу проблему з багноїдами.
— Мушу заперечити, командувачу. Цим людцям не можна довіряти!
Корчеве обличчя вмить побуряковіло.
— Невже ти думаєш, капітане, що мені це подобається? — прогарчав він. — Невже гадаєш, що я в захваті від перспективи кланятися цьому юному багноїдові? Аж ніяк. Я б радше проковтнув жменю живих червів-смердюхів, ніж звернувся по допомогу до Артеміса Фаула. Але хтось продає джерела живлення для зброї Б’ва Кел, і я повинен з’ясувати, хто ж саме. Тож, Холлі, забудь про свою невеличку помсту й приставай до команди. На карту поставлено щось більше, ніж твої особисті порахунки з Фаулом.
Холлі прикусила язика. Як їй іти проти командувача, коли той стільки для неї зробив? Але просити допомоги в Артеміса Фаула — це згубно за будь-яких обставин. Вона й на мить не засумнівалась, що цей хлопчак легко знайде рішення їхній проблемі, але… яку ціну він за це заправить?
Корч зробив глибокий вдих.
— Гаразд, О’Гире, приведи його до тями. І начепи на нього перекладач. Від багноїдної мови у мене вже голова пухне.
Артеміс помасажував припухлі повіки.
— Ці ваші присоси із заспокійливим? — запитав він, глянувши на О’Гира. — Яке впорскується за допомогою мікроголок?
Кентавр був вражений.
— А ти досить тямущий, як на юного багноїда!
Артеміс поторкав серповидий пристрій за вухом.
— Перекладач?
О’Гир кивнув на командувача:
— Тут у декого від людських звуків голова болить.
Артеміс поправив шкільну краватку.
— Зрозуміло. Отже, чим можу бути корисним?
— А звідки ти, багноїде, взяв, що нам потрібна твоя допомога? — прогарчав Корч, не виймаючи сигари з рота.
Хлопець осміхнувся.
— У мене склалось таке враження, командувачу, що коли б я не був вам потрібен, то спокійнісінько прокинувся б собі у своєму ліжечку й нічогісінько не пам’ятав би про цю нашу зустріч.
О’Гир прикрив усмішку волохатою долонею.
— Радій, що прокинувся не в камері-одиночці, — буркнула Холлі.
— Все ще гніваєтеся, капітане Куць? Невже нам не судилося забути те, що було, й розпочати наші стосунки з чистого аркуша?
Холлін лютий погляд був красномовніший за всякі слова.
— Ну гаразд, — зітхнув Артеміс. — Спробую сам здогадатись. Якісь люди затіяли торгівлю з Нижніми Рівнями. І вам потрібен Лаккей, щоб вистежив цих торгівців. Я вгадав?
Представники Чарівного Народу сиділи, мов води у рота понабирали. Ситуація, яку навмання змалював Фаул, приголомшила їх своєю грізною реальністю.
— Майже, — знехотя визнав Корч. — Гаразд! О’Гире, введи юного багноїда в курс справи.
Кентавр-консультант завантажив файл із центрального сервера. На плазмовому екрані замелькали уривки з «Мережевих вістей». Репортером був ельф середніх літ із буйним чубом а-ля «дев’ятий вал».
— Центральна частина Гавані, — наспівно завів репортер. — Поліція перехопила черговий контрабандний вантаж, що складається з голлівудських лазерних відеодисків. Вартість захопленої контрабанди оцінюється приблизно в п’ятсот грамів золота. В причетності до цього злочину підозрюється сумнозвісна тріада Б’ва Кел.
— І це ще не найгірше, — понуро кинув Корч.
— А може бути гірше? — з усмішкою запитав Артеміс.
Знову з’явився той самий репортер. Тепер він стояв на тлі язиків полум’я, що виривалося з вікон якогось складу. Буйний чуб ельфа-репортера, здавалося, трохи присмалило вогнем.
— Сьогодні, підпаливши склад, що належав «Лабораторіям Кобой», тріада Б’ва Кел заявила про свої права на Східний берег. Судячи з усього, Опал Кобой, геніальна винахідниця-піксі, відмовилася заплатити тріаді відкупного за «захист».
Вогняне тло зникло. Натомість на екрані з’явився розлючений натовп.