Чужинець на чужій землі
- Автор: Хайнлайн Роберт Энсон
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-0090-6
- Переводчик: Ганна Литвиненко
- Жанр: Социально-философская фантастика
Электронная книга - «Чужинець на чужій землі». Краткое содержание книги:
— Я збирався додати, — промовив Джубал, — що, коли ти зараз вільний від цього огидного втручання у твоє особисте життя, тоді в чому полягає шкода? Мені здається, що у тебе під рукою міг бути марсіанин впродовж усіх цих двох з половиною років — і це не зашкодило б тобі, хіба що привертало б до тебе зайву увагу.
Майк спокійно глянув на нього.
— Джубале, послухай, що я тобі розповім. Послухай все, що сталося.
Майк розповів йому про знищення втраченої П'ятої планети від Сонця, чиї руїни перетворилися на астероїди.
— Ну, Джубале?
— Це трохи нагадало мені міф про Потоп.
— Ні, Джубале. Ти не знаєш напевне, чи був той Потоп. Чи можемо ми бути впевнені у руйнуванні Помпеїв та Геркуланума?
— О, так. Це підтверджені історичні факти.
— Джубале, руйнування П'ятої планети Старійшинами з історичної точки зору точне не менше від виверження Везувію, — і це надзвичайно детально записано. Це не міф, а факт.
— Що ж, припустімо, що це дійсно так. Я так розумію, ти боїшся, що Старійшини з Марса вирішать так само вчинити і з цією планетою? Пробачиш мені, якщо я скажу, що мені в це досить важко повірити?
— Джубале, Старійшинам не обов'язково це робити. Потрібні лише певні основні знання з фізики про те, як створюється матерія, — і такий контроль, як той, що ти бачив, яким я користувався раніше і який використовую зараз. Просто необхідно спочатку ґрокнути, на що ти хочеш вплинути. Я можу зробити це без сторонньої допомоги, просто зараз. Скажімо, шматок біля ядра планети, діаметром у сотню миль — значно більший, ніж потрібно; але ми хочемо зробити це швидко й безболісно, щоб тільки задовольнити Джилл. Відчуваєш його розмір і місце розташування, потім обережно ґрокаєш, як він тримається купи...
Обличчя Майка стало геть порожнім, а коли він говорив, брови почали підніматися.
— Агов! — перебив його Гаршоу. — Припини! Я не знаю, що ти можеш, а що ні, — але точно не хочу, щоб ти це перевіряв.
Обличчя Людини з Марса стало нормальним.
— Я б ніколи не зробив цього. Для мене це було б неправильно — бо я людина.
— Але не для них?
— О, ні. Старійшини можуть ґрокнути це як красу. Не знаю. Мене вчили, як це робити, — але не за моїм бажанням. Джилл теж це може, — принаймні те, що їй вдалося сприйняти. Та вона ніколи цього не зробить: вона теж — людина, і це її планета. Сутність навчання, по-перше, у самоусвідомленні, а потім — у самоконтролі. До того часу, коли люди будуть фізично здатні знищити цю планету саме таким чином, замість використання таких брутальних речей, як атомні бомби, це стане неможливо: я з упевненістю ґрокаю, що у них не зможе виникнути таке бажання. І це знищує загрозу. Адже наші Старійшини не тиняються між людей так, як це відбувається на Марсі.
— Гм... Синку, тепер, коли я переконався в тому, що ти не з'їхав з глузду, дозволь дещо прояснити. Ти завжди говориш про цих Старійшин так буденно, як я говорю про сусідського собаку, — проте мені важко повірити у привидів. Як виглядають Старійшини?
— Ну, так само як інші марсіани... Якщо не зважати на те, що у зовнішності дорослих марсіан присутня більша різноманітність, аніж у нас.
— Тоді як ти знаєш, що це не звичайний дорослий марсіанин? Він проходить крізь стіни чи робить щось на зразок?
— Будь-який марсіанин це вміє. Я це робив ось вчора.
— Гм... Мерехтіння? Чи щось подібне?
— Ні. Ти бачиш, чуєш, і відчуваєш їх — і все. Це як картинка у стерео, але ідеальна і виникає просто у твоїй голові. Послухай, Джубале: все це — безглузді питання на Марсі, та я розумію, що тут це не так. Але якби ти був присутній при відділенні від тіла, — смерті, — свого друга й потім допомагав би з'їсти його тіло... І потім побачив би його привид, і говорив би з ним, і торкався його — тоді ти повірив би?
— Що ж, я б вирішив, що йдеться про одне з двох: або це привид, або у мене поїхав дах.
— Добре. Тут це було б галюцинацією... Якщо я ґрокнув правильно той факт, що ми не залишаємося тут, коли відділяємося від тіла. Однак у випадку з Марсом існує ціла планета з дуже розвиненою і напрочуд складною цивілізацією, якою керує масова галюцинація, — і це пояснення найточніше... Ті, хто мене вчили й ті, хто був моїм єдиним досвідом, переконали мене в тім, щоб в це повірити. Тому що на Марсі «привиди» — значно важливіша, могутніша та численніша частина населення. Живі, цільні і нероз'єднані — рубають дрова та носять воду; вони — лише слуги Старійшин.
Джубал кивнув.
— Добре. Я ніколи не вагатимусь, щоб скористатися лезом Оккама[99]. Поки що це все суперечить моєму досвіду, а він обмежений цією планетою, тобто провінційний. Добре, синку; ти боїшся, що вони можуть знищити нас?
99
Лезо Оккама — теза у філософії та логіці, що спрощено формулюється так: якщо існує кілька пояснень одного явища, то найбільш вірогідним з них є найпростіше.