Чужинець на чужій землі
- Автор: Хайнлайн Роберт Энсон
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-0090-6
- Переводчик: Ганна Литвиненко
- Жанр: Социально-философская фантастика
Электронная книга - «Чужинець на чужій землі». Краткое содержание книги:
Майк відверто продовжив:
— Чеснот недостатньо; чеснот ніколи не вистачає. Це була одна з моїх перших помилок: тому, що серед марсіан чеснота та мудрість — це одне й те ж; вони ідентичні. Але у нас все інакше. Візьмімо Джилл. Її чесноти були ідеальні, коли я зустрів її. Однак всередині вона заплуталася у собі — і я майже її знищив. І себе також, оскільки так само заплутався, — ще до того, як ми змогли все виправити. Її безкінечне терпіння (незвичне для цієї планети) — єдине, що нас врятувало... Поки я вчився, як бути людиною, — вона вчилася того, що знав я.
Але самих чеснот ніколи не буває достатньо. Важка, холодна мудрість теж необхідна для чеснот, щоб творити добро. Чесноти без мудрості безсумнівно творять зло, — він посміхнувся, і його обличчя засяяло. — І саме тому мені так сильно потрібен ти, Батьку, — з силою, не меншою від моєї любові до тебе. Я повинен сповідатися тобі.
Джубал скривився:
— О, заради Бога, Майку, не влаштовуй з цього вистави. Просто скажи, що тебе непокоїть. І ми знайдемо вихід.
— Так, Тату.
Але по тому Майк замовк і ще довго мовчав. Нарешті Джубал промовив:
— Тобі здається, що ти так само розбитий, як і твій зруйнований Храм? Я не буду тебе звинувачувати. Та ти і не зламався, тож можеш відбудувати його знову.
— О, ні, це зовсім не має значення.
— Що?
— Той храм був щоденником, в якому вже заповнили всі сторінки. Час завести новий, а не писати палімпсестами. Вогонь не може знищити досвід, закладений у ньому... І, суто з точки зору громадськості та політики утилітарної церкви, — цей, такий видовищний спосіб покінчити з ним через якийсь час іще стане нам у пригоді. Ні, Джубале; останні кілька днів були лише приємною перервою в рутині. Тут немає жодної шкоди, — вираз його обличчя змінився. — Тату... Нещодавно я дізнався, що був шпигуном.
— Що ти маєш на увазі, синку? Поясни.
— Для Старійшин. Вони відправили мене сюди, щоб я шпигував за людьми.
Джубал подумав над цим. Нарешті промовив:
— Майку, я знаю, що ти — діамант. Це очевидно, що ти володієш силами, яких у мене немає — і демонстрації яких я ніколи раніше не бачив. Але людина може бути генієм і при тому все одно страждати від ілюзій.
— Я знаю. Дозволь пояснити, — і тоді ти вирішиш, збожеволів я чи ні. Ти знаєш, що Сили Безпеки використовують оглядові супутники.
— Ні.
— Я не говорю про деталі, які зацікавили б Дюка; я маю на увазі загальну схему. Вони обертаються навколо земної кулі, збирають інформацію, накопичують її. Потім в якийсь момент спрацьовує механізм, і Небесне Око виливає суцільним потоком все, що побачило. Це вони і зробили зі мною. Тобі відомо про те, що ми використовуємо в Гнізді, — тут це називають телепатією?
— Мене змусили в це повірити.
— Ми це робимо. До речі, ця розмова цілковито особиста: крім нас, ніхто про це не дізнається, бо ніхто ніколи не спробує прочитати тебе без дозволу. Я навіть і не впевнений, що ми на це здатні. Навіть минулої ночі зв'язок був через свідомість Доун, не через твою.
— Що ж, це частково полегшує справу.
— Ну, повернімось до цього пізніше. Отже, я — «лише яйце» в цьому мистецтві; Старійшини — надзвичайні майстри. Вони встановили зі мною зв'язок попри мою волю, а потім вийняли все, що я бачив, чув, робив, відчував і ґрокав. Все це вилилося з мене і увійшло до складу їхніх постійних записів. Я не маю на увазі, що вони очистили мій розум від досвіду; вони просто «прокрутили плівку» чи, іншими словами, зробили собі копію. Але я відчув, коли це почалося, — і все це закінчилося ще до того, як я зміг зробити хоч щось, щоб це припинити. Тоді вони відпустили мене, перервали зв'язок; я не міг навіть протестувати.
— Що ж... Мені здається, що вони використали тебе, причому дуже підло.
— Не за їхніми стандартами. Не те, щоб я був проти, — навпаки: я був би радий допомогти, якби знав про це до того, як покинув Марс. Та вони не хотіли, щоб я знав; вони хотіли, щоб я дивився та ґрокав без втручання.