Чужинець на чужій землі
- Автор: Хайнлайн Роберт Энсон
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-0090-6
- Переводчик: Ганна Литвиненко
- Жанр: Социально-философская фантастика
Электронная книга - «Чужинець на чужій землі». Краткое содержание книги:
— О, ні! Всередині Гнізда нам це не потрібно, проте...
— Так само як і в будь-якій нормальній родині. Просто твоя — трохи більша. Та за її межами тобі це потрібно для того, щоб взаємодіяти з іншими людьми. Сем казав мені, що наші брати замість того, щоб стати духовними, займаються шахрайством більше, ніж будь-коли раніше. Це правда?
— О, так. Заробляння грошей — це простий фокус, щойно ти ґрокнув.
— Щойно ти додав ще блаженства: «Благословенні багаті духом, бо вони роблять гроші». Як наші люди виступають в інших галузях? Краще чи гірше за середньостатистичних?
— О, краще, звичайно ж, — якщо в цьому взагалі є щось, варте ґрокання. Бачиш, Джубале, це не віра; навчання — це просто спосіб ефективного функціонування у будь-якому занятті, яке ти спробуєш.
— Ось тобі і відповідь, синку. Якщо те, що ти кажеш правда, — а я не суджу, а запитую, і ти відповідаєш, — тоді конкуренція тобі потрібна. І зваженість кращої раси — теж. Якщо одна десята відсотка населення здатна сприйняти щось нове, — тоді все, що тобі потрібно зробити — це показати їм це нове. Через декілька поколінь усі дурні вимруть, а ті, кого ти навчиш, успадкують Землю. Коли б це не сталося — через тисячу років, чи десять тисяч, — ще є вдосталь часу для того, щоб хвилюватися щодо необхідності нових перешкод, які б змусили їх стрибати вище. І не дуже переймайся тим, що лише одиниці стали янголами за ніч. Особисто я навіть не очікував, що будь-хто з них впорається. Я лише думав, що ти виставив себе дурнем, коли прикинувся проповідником.
Майк зітхнув і посміхнувся.
— Я вже починав побоюватися, що так і було, хвилюючись, що підведу своїх братів.
— Мені все одно хочеться, щоб ти назвав це космічним смородом — чи якось так. Проте назва не має значення. Якщо у тебе є правда, ти можеш її показати. Покажи людям. Розмови нічого не доводять.
Людина з Марса підвівся.
— Ти привів мене до ладу, Батьку. Тепер я готовий. Я ґрокнув повноту, — він глянув на двері. — Так, Патті. Я тебе чую. Очікування завершилося.
— Так, Майкле.
Розділ 37
Джубал та Людина з Марса пройшли у вітальню з великим стереоблоком. Очевидно, тут зібралося усе Гніздо, щоб подивитися новини. На екрані був зображений великий, неспокійний натовп, який якимось чином стримували поліціянти. Майк глянув на нього і, здавалося, надзвичайно зрадів:
— Вони прийшли. Тепер це — повнота.
Захопливе очікування, що його початково відчував Джубал, значно зросло, відколи вони зайшли, — проте ніхто не рухався.
— Це надзвичайно великий натовп, любий, — погодилася Джилл.
— І готовий до навернення, — додала Патті.
— Мені краще переодягнутися, — сказав Майк. — На цьому звалищі у мене є якийсь одяг? Патті?
— Зараз, Майкле.
Джубал промовив:
— Синку, це збіговисько видається мені доволі загрозливим. Ти впевнений, що зараз саме час за них взятися?
— О, впевнений, — відповів Майк. — Вони прийшли, щоб побачити мене... Тож зараз я спущуся, щоб зустрітися з ними.
Він зробив паузу, звільняючись від одягу, і одягнувся так швидко, що допомога кількох жінок виявилася непотрібною, — оскільки складалося враження, що кожна річ сама знала, куди одягтися і як застібнутися.
— Ця робота має свої обов'язки, так само, як і привілеї — на шоу мусить з'явитися зірка... Ґрокаєте мене? Простаки на це чекають.
Дюк сказав:
— Майк знає, що робить, бос.
— Що ж... Але я не довіряю натовпам.
— Той натовп — здебільшого допитливі шукачі. І вони завжди є. О, там присутні і фостеріти, плюс кілька інших незадоволених, — але Майк може впоратися з будь-яким натовпом. Побачиш. Правда, Майку?
— Правильно, Людоїде. Зупинися й влаштуй їм шоу. Де мій капелюх? Не можу вийти на полуденне сонце без нього, — дорога панама кольорів однієї з місцевих спортивних команд ковзнула й вмостилась на нього голові; він недбало підняв її вгору. — Ось! У мене нормальний вигляд? — він був одягнений у своє звичне вбрання для зовнішніх служб: в майстерно пошитий й ретельно відпрасований білий діловий костюм, черевики відповідного відтінку, білосніжну сорочку з розкішною блискучою краваткою.
Бен відповів:
— Єдине, чого тобі не вистачає — так це кейса.
— Ти ґрокаєш, що він мені потрібен? Патті, у нас є кейси?