Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
У разі переведення засудженого в ПКТ (ОК) за злісне порушення режиму в ДІЗО строк утримання в ПКТ (ОК) відраховується після відбуття покарання в ДІЗО. У разі переведення засуджених з ПКТ (ОК) в ДІЗО за порушення, здійснені в ПКТ (ОК), строк їх тримання в ДІЗО у строк тримання в ПКТ (ОК) не зараховується.
19. Для забезпечення повної ізоляції засуджених, які тримаються в ДІЗО, карцері, ПКТ або ОК без виведення на роботу, та посилення виховного впливу на цих осіб їх тримають окремо від тих засуджених, які працюють, а останніх — окремо від інших працюючих в УВП осіб.
20. Як зазначено в ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожен має право будь- якими не забороненими законом засобами захищати свої права від порушень і протиправних посягань. Однією із форм захисту є подача засудженими скарг.
Відповідно до Закону України від 2 жовтня 1996 р. «Про звернення громадян», скарга — це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, посадових осіб.
Право на звернення є конституційним правом громадян (ст. 40 Конституції України).
21. Скарги на рішення про накладення дисциплінарного стягнення можуть подаватися в усній або в письмовій формі (див. коментар до ст. 113 КВК). Зокрема, усні скарги можуть бути подані в ході особистого приймання засуджених начальниками УВП і вищестоящими начальниками ДКВС України (п. 36 ПВР УВП). При цьому подача скарги не зупиняє виконання стягнення, що зумовлено особливістю кримінально-виконавчих відносин і методом їх регулювання — імперативним (від. лат. imperativus — владний, наказовий).
Разом з тим, як це випливає зі змісту ст. 56 Конституції України, засуджений має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю адміністрації УВП, якщо його скарга буде задоволена в установленому порядку.
22. Про посадових осіб, які вправі застосовувати заходи заохочення і стягнення, див. коментар до ст. 135 КВК України.
23. Скасувати — це визнати, оголосити що-небудь недійсним, незаконним, анулювати.
Замінити — означає використати, вжити замість чого-небудь щось інше.
Отже, результатом оскарження накладеного на засудженого дисциплінарного стягнення може бути його скасування або заміна. Враховуючи, що у ст. 132 КВК України заходи стягнення розташовані у порядку, який розпочинається з найменш суворого (попередження) і закінчується найбільш суворим (переведення засудженого до ПКТ (ОК), то за змістом статті, що коментується, заміна зазначених у законі заходів впливу на особу на більш м’які має відбуватись у зворотному порядку. При цьому скасування стягнення може здійснюватися посадовою особою як за власним рішенням, так і на підставі рішення вищестоящого начальника. У той самий час, заміна покарання на більш м’яке може здійснюватися лише посадовою особою, яка його застосувала. Вищестояща посадова особа не вправі заміняти дисциплінарне стягнення, оскільки це може бути визнано перевищенням влади або службових повноважень (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 15 «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень»).
24. Скасування накладеного на засудженого дисциплінарного стягнення вищестоящою посадовою особою може бути здійснено у двох випадках:
а) при перевищенні повноважень посадовою особою, яка застосувала покарання до винної у вчиненні проступку особи;
б) при відсутності порушення з боку засудженого.
Під перевищенням влади або службових повноважень потрібно розуміти:
1) вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої посадової особи цього відомства чи посадової особи іншого відомства;
2) вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку, — за відсутності цих умов;
3) вчинення одноособово дій, які могли бути вчинені лише колегіально;
4) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти (зокрема, катування, нелюдське поводження, нанесення побоїв, мордування тощо).