Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
7. Після звільнення засудженого від покарання збитки, не відшкодовані ним під час відбування покарання, можуть бути стягнені за рішенням суду у встановленому законом порядку.
1. Матеріальні збитки, спричинені державі засудженим під час відбування ним покарання, стягуються в позасудовому порядку — за мотивованою постановою начальника колонії, що оголошується засудженому під розписку. Його винесенню передує перевірка обставин спричинення матеріальної шкоди, встановлення розмірів останнього та вини в цьому конкретного засудженого. У процесі перевірки від засудженого відбирається письмове пояснення з приводу причетності до спричинення збитків і по суті інших фактичних обставин спричинення шкоди, оскільки в іншому разі досить важко мотивувати постанову про стягнення збитків.
Це також необхідно і з метою виховного впливу на засуджених. Необґрунтоване рішення про стягнення матеріальних збитків може не тільки підірвати авторитет начальника установи, а й знизити ефект усієї виховної роботи, що проводилася з даним засудженим.
2. Засуджений може оскаржити постанову начальника колонії вищій посадовій особі, але подача скарги не зупиняє виконання постанови про стягнення збитків. Строки для такого оскарження в законі не встановлені.
Оголошення засудженому постанови про стягнення матеріальних збитків, спричинених його винною поведінкою, необхідно з метою забезпечення засудженому можливості оскарження неправильного, на його думку, рішення, невідворотності відповідальності за винне спричинення матеріальної шкоди державі, а також використання у виховних цілях тих мотивів, з яких він притягується до матеріальної відповідальності.
Скарга на рішення начальника установи про стягнення матеріальних збитків дозволяється на загальних підставах, встановлених для подачі звернень засуджених, які відбувають покарання.
3. Вища посадова особа може скасувати постанову про стягнення збитків за відсутності вини засудженого або зменшити розмір суми, що підлягає стягненню.
У разі відміни постанови про стягнення збитків суми, неправильно відраховані із засудженого, підлягають поверненню йому — зараховуються на його особовий рахунок.
4. У законі не вказується, як може бути змінений розмір суми, що підлягає стягненню, вищою посадовою особою — у бік зменшення чи збільшення.
Проте, виходячи із загального принципу права, згідно з яким оскарження дій і рішень посадових осіб не тягне за собою погіршення становища особи, що подала скаргу, слід визнати, що зміна вищим начальником суми, котра підлягає стягненню, якщо вона вноситься в результаті розгляду скарги притягнутої до відповідальності особи, може бути зроблена лише у бік зменшення.
5. Стягнення матеріальних збитків, спричинених особами, що відбувають покарання, здійснюється шляхом утримання відповідних сум з їх заробітку. Ці утримання здійснюються із сум, нарахованих засудженому після сплати ним обов’язкових платежів. Якщо за час відбування покарання матеріальна шкода залишиться невідшкодованою, сума, що залишилась, може бути стягнута із засудженого після звільнення. З цієї метою адміністрація колонії пред’являє звільненому позов у порядку цивільного судочинства, а відповідна сума стягується з нього за рішенням суду.
Глава 20 ОСОБЛИВОСТІ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ В КОЛОНІЯХ РІЗНИХ ВИДІВ
Стаття 138. Виправні колонії мінімального рівня безпеки
1. Засуджені у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання мають право:
витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші, зароблені у виправній колонії, в сумі до ста відсотків мінімального розміру заробітної плати;
одержувати щомісяця короткострокове і один раз на три місяці тривале побачення; одержувати посилки (передачі) і бандеролі.
2. При сумлінній поведінці і ставленні до праці після відбуття не менше однієї третини строку покарання засуджені, які тримаються в дільниці ресоціалізації виправної колонії, мають право на поліпшення умов тримання і їм може бути дозволено додатково витрачати на місяць гроші в сумі п’ятдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати.
3. У виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання встановлюється режим, передбачений частиною другою статті 99 цього Кодексу для засуджених, які тримаються у дільницях соціальної реабілітації.