Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України

Колонія мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання об­ладнується відповідно до загальних умов щодо обладнання установ виконан­ня покарань (п. 7 розділ ІІ ПВР УВП). Новелою є те, що в колонії мінімаль­ного рівня безпеки із загальними умовами тримання, де відбувають покаран­ня засуджені жінки, може бути створений сектор середнього рівня безпеки, в якому утримуються жінки, засуджені до довічного позбавлення волі, а також жінки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення во­лі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування. Ни­ні такий сектор існує в Качанівській виправній колонії № 54 у Харківській області.

3. Особливістю умов відбування покарання для засуджених у колоніях мі­німального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання є те, що в них встановлюється режим, передбачений для засуджених, які тримаються у діль­ницях соціальної реабілітації виправних колоній (ст. 99 КВК), а саме: 1) три­маються під наглядом, а на території житлової зони — під охороною; 2) у віль­ний від роботи час — від підйому до відбою — користуються правом вільного пересування в межах території колонії; 3) з дозволу адміністрації колонії мо­жуть пересуватися без нагляду поза територією колонії, але в межах населе­ного пункту, якщо це необхідно за характером виконуваної ними роботи чи у зв’язку з навчанням; 4) можуть носити цивільний одяг, не носити розпізна­вальні нагрудні знаки, мати при собі гроші та цінні речі, користуватися грішми без обмеження; 5) мають право відправляти листи, отримувати бандеролі, посилки, передачі, одержувати короткострокові побачення без обмеження, а тривалі побачення (до трьох діб) — один раз на місяць.

Зміна умов тримання засуджених у колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання можлива після відбуття шести місяців пока­рання в разі відсутності порушень режиму відбування покарання, наявності житлових умов. З дозволу адміністрації колонії вони можуть проживати в ме­жах населеного пункту, де розташована колонія, в особистих будинках або при­ватних квартирах зі своїми сім’ями, придбавати житловий будинок і заводити особисте господарство. Не менше одного разу на день у встановлений розпо­рядком дня час необхідно з’являтися до ЧПНУ або начальника відділення для реєстрації у спеціальному журналі.

Забороняється самочинно залишати межі виправної колонії або дільниці соціальної реабілітації, придбавати або зберігати будь-яку вогнепальну чи хо­лодну зброю, а також транспортні засоби і користуватися ними.

Специфіка існує в обладнанні колонії мінімального рівня безпеки з полег­шеними умовами тримання. Їх територія, як правило, обладнується огорожею суцільного заповнення з полегшених конструкцій та контрольно-пропускними пунктами. Межі колонії встановлюються і проходять уздовж її огорожі, про що засудженим оголошується під розписку, і вона долучається до особової справи. У них не створюються ПКТ, оскільки дисциплінарне стягнення у виді переве­дення до ПКТ в цих колоніях не застосовується — засуджені, які злісно пору­шують режим тримання, відповідно до ч. 3 ст. 101 КВК України, підпадають у встановленому порядку переведенню на більш високий рівень безпеки. Замість ПКТ в них передбачений ДІЗО, який відгороджується від інших споруд пар­каном суцільного заповнення. Приміщення чергового помічника начальника установи (далі — ЧПНУ), його заступника та чергової зміни молодших інспек­торів з нагляду та безпеки розташовується, як правило, в окремому приміщенні на межі між житловою та виробничою зонами. У разі відсутності виробничої зони — біля КПП з пропуску людей.