Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
Правом застосування перерахованих у законодавчих актах (статті 130,132 КВК) заходів заохочення та стягнення користуються в повному обсязі голова Державного департаменту України з питань виконання покарань, начальники територіальних управлінь Державного департаменту України з питань виконання покарань в областях і заступники перерахованих посадових осіб. Такими самими правами користуються начальник установи або особа, яка виконує його обов’язки. Інші посадові особи установ виконання покарань користуються правом застосування заходів заохочення та стягнення лише в обсязі, визначеному даною статтею.
Стаття 136. Підстави і розмір матеріальної відповідальності засуджених до позбавлення волі
1. Засуджені до позбавлення волі несуть матеріальну відповідальність за заподіяні під час відбування покарання матеріальні збитки державі згідно із законодавством. Засуджені також повинні відшкодувати збитки, заподіяні колонії, і додаткові витрати, пов’язані з припиненням втечі засудженого, лікуванням засудженого, який навмисно заподіяв собі тілесні ушкодження. Якщо збитки заподіяні у процесі виконання трудових обов’язків, засуджені несуть матеріальну відповідальність у розмірі і на підставах, встановлених законодавством про працю. В інших випадках збитки відшкодовуються в розмірі і на підставах, встановлених цивільним законодавством.
2. У разі заподіяння матеріальних збитків злочином, вчиненим засудженим під час відбування покарання, стягнення збитків провадиться на загальних підставах.
1. Під час відбування покарання своїми діями засуджені можуть причинити матеріальні збитки. Ці збитки можуть бути пов’язані з трудовою діяльністю, а також з іншими діями засуджених. Якщо збитки спричинені засудженим при виконанні ним трудових обов’язків, то відповідальність наступає відповідно до законодавства про працю. У разі спричинення збитків іншими діями відповідальність засудженого повинна наступати відповідно до норм цивільного законодавства.
Шкода може бути спричинена державі, юридичним і фізичним особам, характер шкоди може бути різним і на вид відповідальності не впливає.
2. Під час виконання своїх трудових обов’язків за спричинену шкоду, засуджені можуть нести в основному обмежену матеріальну відповідальність. Повна матеріальна відповідальність настає лише в разі укладення із засудженим спеціальної угоди про повну матеріальну відповідальність, що у практиці установ виконання покарань зустрічається рідко. Повна матеріальна відповідальність засуджених можлива лише в разі їх індивідуальної трудової діяльності.
Обмежена матеріальна відповідальність обраховується залежно від спричинених збитків. При обчисленні збитків враховують лише прямі збитки виходячи з балансової вартості пошкодженого майна з урахуванням зносу.
3. Стаття, що коментується, встановлює матеріальну відповідальність засуджених за відшкодування витрат і збитків, спричинених установі у зв’язку з припиненням втечі засудженого та лікуванням засудженого, який навмисно заподіяв собі тілесні ушкодження. До цих збитків входить вартість пошкоджених перепон, парканів, технічних засобів, транспорту тощо, а також витрати, які прийшлося нести у зв’язку з розшуковими заходами, затриманням і доставкою засудженого до виправної установи, витрати на лікування тощо.
Стаття 137. Порядок стягнення матеріальних збитків, заподіяних засудженими до позбавлення волі
1. Матеріальні збитки, заподіяні державі засудженими під час відбування покарання, стягуються з їхнього заробітку за постановою начальника колонії.
2. До винесення постанови має бути встановлений розмір збитків, обставини, за яких їх було завдано, і ступінь вини засудженого в заподіянні збитків. У процесі перевірки у нього береться письмове пояснення.
3. Постанова начальника колонії про стягнення збитків оголошується засудженому під розписку.
4. Засуджений може оскаржити постанову начальника колонії вищій посадовій особі. Подача скарги не зупиняє виконання постанови про стягнення збитків.
5. Вища посадова особа може скасувати постанову про стягнення збитків або зменшити розмір суми, що підлягає стягненню.
6. Неправильно відраховані суми за заподіяні матеріальні збитки підлягають поверненню засудженому і зараховуються на його особовий рахунок.