Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
4. Пояснення засудженого щодо суті його проступку можуть бути викладені ним як в усній, так і в письмовій формі. Усні пояснення засудженого посадові особи, які здійснюють перевірку, заносять у довідку результатів опитування, з якою письмово ознайомлюють правопорушника.
Разом з тим, засуджений, відповідно до вимог ч. 1 ст. 63 Конституції України, вправі не давати будь-яких пояснень щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Зміст терміна «близькі родичі» викладений у п. 11 ст. 32 КПК України.
5. Поняття тяжкості й характеру проступку засудженого носять у кожному конкретному випадку індивідуально-оцінний зміст, оскільки у кримінально-виконавчому законодавстві їх визначення відсутнє. Зміст цих термінів по аналогії (схожості, подібності тощо) можна встановити з поняття «тяжкість злочину» — небезпечності для суспільних відносин, які охороняються законом. При цьому у складі правопорушення зміст його тяжкості складають такі об’єктивні ознаки та елементи, як об’єкт посягання, вид і форма посягання (дія чи бездіяльність, кількість посягань, їх інтенсивність), суспільно небезпечні (шкідливі) наслідки і т. ін. Характер проступку визначається формою вини, суб’єктом правопорушення (вперше чи неодноразово, систематично вчиняв проступки), мотивом, метою та іншими суб’єктивними ознаками складу правопорушення.
6. «Одночасно» означає «який відбувається в той самий час з чим-небудь іншим». Отже, за кілька проступків, які засуджений вчиняє без розриву в часі, адміністрація вправі накласти лише одне стягнення. У теорії права зазначені випадки відносять до так званої ідеальної сукупності: вчинення винною особою одним діянням кількох правопорушень.
Як зазначено в п. 36 Європейських тюремних правил, покарання призначається тільки відповідно до положень закону або правил, винні особи не можуть бути покарані за одне і те саме діяння двічі.
7. Одним із завдань судочинства, зазначених у ст. 2 КВК України, є забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний. Цей принцип є пріоритетним і в кримінально-виконавчому праві, де, зокрема, знайшов своє вираження у ч. 2 статті, що коментується.
Особа, яка вчинила проступок, — це фізична, деліктоздатна особа, яка на момент вчинення правопорушення досягла віку, з якого наступає юридична відповідальність (у даному разі дисциплінарна), тобто — це суб’єкт правопорушення.
8. У частині 3 статті, що коментується, йдеться про такі строки давності, протягом яких засудженого можна притягнути до дисциплінарної відповідальності: а) протягом шести місяців з дня вчинення проступку; б) протягом десяти діб з дня виявлення проступку; в) протягом десяти діб з дня закінчення перевірки по факту проступку. При цьому базовим терміном для строків, указаних у пунктах «б», «в» цього коментаря є шестимісячний період, у межах якого адміністрація УВП вправі застосувати до правопорушника передбачені у ст. 132 КВК України заходи стягнення.
9. Вжите у ч. 4 статті, що коментується, слово «негайно» означає: те, що здійснюється, відбувається відразу, без затримки, терміново. Отже, накладене на засудженого стягнення має виконуватися терміново, без будь-яких затримок.
Оскільки, відповідно до ч. 13 статті, що коментується, подання скарги засудженого не спиняє виконання стягнення, початком місячного терміну, зазначеного у ч. 4 статті, що коментується, протягом якого має бути виконане накладене стягнення, є день його застосування.
Якщо з певних причин накладене стягнення не було виконано у місячний термін, воно, хоч і не підлягає реалізації стосовно винної особи, але враховується як таке, що застосовувалося до засудженого, за правилами, записаними у п.81 ПВР УВП.
10. Шестимісячний термін, встановлений у законі для повторного переведення засудженого на поліпшені умови тримання (ч. 5 ст. 134 КВК), розпочинається з першого дня, який слідує після дня відбуття стягнення.
11. Постанова — один із нормативно-правових актів, які вправі видавати начальник УВП або особа, яка виконує його обов’язки.