Українець і Москвин: дві протилежності
- Автор: Штепа Павло
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Відродження
- ISBN: 978-966-538-277-0
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Українець і Москвин: дві протилежності». Краткое содержание книги:
Видання вирізняється величезним масивом залученої інформації, однозначністю інтерпретацій історичних та ін. фактів, безкомпромісністю авторської позиції. Тому — залежно від ставлення до української ідеї — воно викличе гарячий схвальний відгук в одних читачів і обурення в інших.
Видання книги «Українець і москвин» є відповіддю на нескінченний потік антиукраїнських публікацій у Росії й Україні та на такі ж висловлювання багатьох російських політиків і московських п’ятиколонників на українській землі.
В Европі романтизм породив національні літератури і літературні мови. В Україні ж, в умовах дикої московської шовіністичної деспотії, годі було й думати про широко закроєне дослідження нашого народу, його культури, зокрема, мови. Московський уряд наказував своїм губернаторам в Україні пильно слідкувати (і записувати) за життям, навіть приватним, тих українців, які збирають предмети української старовини. Такі обставини, а головне, помосковщення нашої еліти спричинилися до повстання дивогляду, незнаного в інших народів, патріота одночасно двох ворожих взаємно націй; тип якого охрещено не менш дивоглядним іменем «українця–українофіла» (порівняйте, наприклад, француз–франкофіл). Ці «українофіли» обмежилися збиранням етнографічного матеріялу і на цьому полі зробили дуже велику і дуже потрібну працю. Проте вони мали повну можливість зробити вдесятеро більше.
На основі зібраних матеріялів вони бачили, що український народ є дуже культурний, має славне героїчне минуле, має високорозвинену мову, багатшу за московську чи польську, має великі, надзвичайно глибокі традиції і т. д. Українська кров дала їм духову силу не втопитися в московському духовому багні і дала їм сміливість вимагати культурної автономії України. І тут вийшли наверх фатальні для України наслідки тисячолітньої біологічної селекції менш вартісного елементу. Від доби українофілів аж по сьогоднішній день, як величезне млинарське жорно, налягло і придушило все життя нашої нації, просто прокляття України — КАРЛИКУВАТІСТЬ І КОРОТКОЗОРІСТЬ НАШОЇ ЕЛІТИ. Погляньмо, наприклад, в царину нашої мови.
Українофіли домагалися української мови в школі й адміністрації. Але у них не вистачило розуму зрозуміти, що перш, ніж це вимагати, вимагати вживати свою мову, — треба її мати. Українська народна мова, безперечно, є найбагатшою мовою з усіх європейських народних мов, але ж навіть у ній бракувало модерної наукової та технічної термінології. Українофіли не те що її, але навіть граматики, усталеного правопису не мали (в Галичині аж до XX ст. йшла трагікомічна боротьба за пару букв).
Українські меценати давали десятки тисяч рублів на бурсу чи Народний Дім у Львові, але на найголовніше, на ОСНОВУ нації, на її МОВУ (словник) знайшли лише 3000 руб., що їх дав М. Костомаров. Неймовірна короткозорість і карликуватість думки. Бо ж мали і філологів тоді, і гроші.
В 1917 році, коли Україна вже могла, не питаючись москвинів, завести свою мову до шкіл й адміністрації, тої мови ми не мали. І аж тоді наша еліта почала ту працю, яку могла закінчити щонайменше 25 років тому. Та було вже запізно. Минули часи царських утисків, а прийшли часи вже не утисків, але фізичного нищення всіх українських граматик, словників, термінології, разом з пізніми Іванами, що їх складали. Загальний словник встигли видати лише до букви Р. Решту готового до друку москвини знищили, Також знищили всі термінологічні словники ВУАН. Гірше того! Знищили саме джерело мовного матеріялу — наше незмосковщене село.
В СССР москвини приспішеним темпом нищать нашу мову. А наші еміграційні мовознавці витрачають час на дрібниці, що можуть почекати сто років, і не дали не те що повного словника, але навіть словника синонімів. А мова наша бідніє щораз більше. Молоді мовознавці покалічені в СССР. Стоїмо перед новим 1917 роком.
КОРОТКОЗОРІСТЬ І КАРЛИКУВАТІСТЬ ТВОРЧОЇ ДУМКИ НАШОЇ ЕЛІТИ.
XXX
ТРАГЕДІЯ УКРАЇНИ 1917 РОКУ
Україно! Україно!
Оце твої діти…
Московською блекотою…
Заглушені!.. Плач, Україно!
Бездітна вдовице!