ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло

Як далеко можна було зайти насправді?

Лагураніс: «Я пам’ятаю одного старшого ворент-офіцера, який відповідав за приміщення для допитів. Він чув, що “морські котики” обливали затриманих крижаною водою. Потім вони засовували йому — ну, ви знаєте, вони вимірювали ректальну температуру людини, щоб переконатися, що він не помер. Вони змушували його корчитися від гіпотермії». Якщо він видавав потрібну інформацію, в нагороду вони не давали йому вмерти від холоду!

Це ще одна потужна психологічна тактика — «моделювання умов навколишнього середовища». Одного разу цей слідчий використав її впродовж всієї ночі, в холодному металевому контейнері, який служив камерою для допиту.

Лагураніс: «Ми тримали їх там, вони тремтіли від холоду, це називається “управління умовами навколишнього середовища”, вмикали [дуже голосно] музику і пульсуюче світло. А потім приводили службових собак і нацьковували їх на ув’язнених. І хоча собаки були в намордниках і їх тримали на повідках, в’язні цього не знали, тому що у них були зав’язані очі. Це великі німецькі вівчарки. Коли я ставив затриманим питання і мені не подобалася відповідь, я подавав знак кінологу, і собака починала вити і кидатися на ув’язненого, але не могла його вкусити... іноді вони мочилися прямо в свої комбінезони від страху, розумієте? Адже вони не бачили, що відбувається. Вони не могли зрозуміти, що відбувається: ви знаєте, це дуже страшно — бути в такому положенні. Мені наказували це робити, і я просив старшого воррент-офіцера мовчати про все, що мене просили робити».

Відключення моралі призводить до поведінки, якої люди зазвичай собі не дозволяють.

Лагураніс: «Справа в тому, що вам здається, ніби ви знаходитесь за межами нормального суспільства, розумієте? Ваша сім’я, ваші друзі — їх тут немає, і вони не бачать, що тут відбувається. Тут всі так чи інакше беруть у цьому участь, я не знаю, що це таке — якийсь психоз або — я не знаходжу кращого слова — галюцинація того, що ви тут робите. І все це стає нормальним, тому що ви озираєтеся навколо, і тут все зруйновано, розумієте? Я все це відчував сам. Я пам’ятаю, як був у тому контейнері в Мосулі. Знаєте, я провів з тим хлопцем [в’язнем, якого допитував] всю ніч. І ви відчуваєте себе настільки ізольованим, морально ізольованим, що вам здається, ніби ви можете робити з ним усе, що хочете, і може, навіть бажаєте цього».

Цей молодий слідчий, якому все життя доведеться пам’ятати про те зло, яке він творив заради блага своєї країни, описує, як зростає рівень насильства на основі насильства.

Лагураніс: «Хотілося тиснути, тиснути і тиснути, і дивитися, як далеко можна зайти. Здається, це просто властивість людської природи. Я впевнений, що ви читали дослідження, які проводилися в американських в’язницях, де ви даєте одній групі людей владу над іншою групою людей, даєте їй повне право командувати ними, і дуже скоро починаються жорстокість і тортури, розумієте? Адже це дуже поширена ситуація». (Можливо, він має на увазі в’язницю в Стенфордському університеті? Якщо це так, то СВЕ дійсно отримав статус міської легенди і перетворився в «реальну в’язницю».)