ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
Саар пішов зі своєї посади, тому що швидко переконався: подібні методи допитів «абсолютно неефективні й не відповідають цінностям нашої демократії»[486]. Оглядач газети New York Times Морін Дауд назвала сексуальні провокації з боку жінок-слідчих в Ґітмо «еротичними тортурами». Вважалося, що такі методи можуть допомогти отримати потрібну інформацію[487]. Давайте ж подивимося, на що були схожі такі допити.
Саар описує один особливо яскравий епізод, який можна назвати майже військовим терміном: «вторгнення жінки на територію». Жертвою був уродженець Саудівської Аравії, 21-річний, «цінний» затриманий, який майже весь час молився у своїй камері. Перед початком допиту слідчий-жінка на ім’я Брук і Саар «стерилізувалися», закривши свої імена на уніформі, щоб залишитися анонімними. Потім Брук сказала: «Затриманий, з яким ми будемо говорити, — шматок лайна, і нам доведеться трохи його розворушити», тому, як вона прямо сказала: «я збираюся вибити з нього все лайно, тому що він не говорить. Сьогодні ввечері нам потрібно спробувати що-небудь новеньке». Цей Саудівський затриманий нібито відвідував льотну школу разом з терористами, які вчинили теракт 11 вересня. Тому він був дуже «цінним». Саар каже: «Коли військові слідчі допитували затриманого, який не хотів співпрацювати, вони дуже швидко “піднімали температуру”: починали кричати, тиснути, зображати “поганого поліцейського”, але при цьому забували встановити з ним контакт».
Слідчий Брук продовжувала: «Мені потрібно, щоб він зрозумів, що йому треба зі мною співпрацювати, і у нього немає інших варіантів. Я думаю, ми повинні змусити його відчути себе брудним, щоб він не зміг повернутися до себе в камеру й знову провести цілу ніч на молитві. Ми повинні створити бар’єр між ним і його Богом»[488]. І коли ув’язнений відмовився відповідати на її питання, слідчий вирішила «підняти температуру».
«На мій подив, — продовжує Саар, — вона почала повільно розстібати блузку і дражнити його, ніби стриптизерка, показуючи тісну коричневу майку, яка обтягувала її груди... Вона повільно обійшла його і стала тертися грудьми об його плечі». Вона глузливо запитала: «Тобі подобаються ці великі американські цицьки, Фарік? Я бачу, твій стає твердим. Як думаєш, як поставиться до цього Аллах?» Потім вона сіла перед ним, поклала руки собі на груди і продовжувала дражнити ув’язненого: «Хіба тобі не подобаються ці великі цицьки?» Коли утриманий відвів погляд і подивився на Саару, вона глузливо запитала: «Ти що, гей? Чому ти на нього дивишся?.. Ось він, наприклад, думає, що у мене класні цицьки. Правда?» (Саар ствердно кивнув.)
В’язень розлютився і плюнув в неї. Слідчого це не збентежило, і вона продовжила стриптиз. Розстібаючи брюки, вона запитала в’язня:
Фарік, ти знаєш, що в мене місячні? ...Як ти себе зараз почуваєш?
Адже я до тебе торкалася. [Вона засунула руку в труси і зробила вигляд, що на руці — кров. Потім вона знову запитала його, хто наказав йому поступити в льотну школу, хто його туди відправив]. «Негідник, — сичала вона, витираючи те, що він вважав кров’ю місячних по його обличчю. — Що подумають твої брати, коли побачать у тебе на обличчі менструальну кров американської жінки?» Брук сказала, піднімаючись: «До речі, ми відключили воду в твоїй камері, і завтра ця кров все ще буде в тебе на обличчі». Потім ми вийшли з кімнати... Вона думала, що це був хороший спосіб отримати інформацію, яку вимагало від неї начальство... Чорт забирай, що я тільки що робив? Що, чорт візьми, ми всі тут робили?».
Так, це дуже хороше питання. Однак ні Саар, ні хто-небудь інший не отримав на нього чіткої відповіді.
ІНШІ СВІДЧЕННЯ ЗЛОЧИНІВ І ЖОРСТОКОСТІ В ҐІТМО
Ерік Саар описує безліч інших методів допитів — абсолютно неправильних, неетичних і незаконних. Йому, як і іншим членам команд слідчих, наказали ні за яких обставин не вступати в контакт зі спостерігачами Міжнародного Червоного Хреста. Про «в’язнів-примар» він розповідає таке: «Їх було доволі багато, ми не знали, чому і як вони потрапили до Ґітмо. Не було свідчень їх провини. Багато було зневірених». Він також зазначав: «Також у Ґітмо були малі діти, їх тримали поза межами головного табору. Допитувати їх не було сенсу, але тримали їх довго». Ніхто ніколи не доповідав про дітей з Афганістану чи Іраку в таборі.
486
Eric Saar, радіо інтерв’ю із Амі Ґудман: Amy Goodman, «Democracy Now,»
Pacifica Radio, 4 травня 2005 p., доступне на: https://www.democracynow. org/2005/5/4/inside_the_wire_a_military_intelligence.
487
Maureen Dowd, “Torture Chicks Gone Wild”, The New York Times, 30 січня 2005.
488
Цитати із Inside the Wire.—C. 220-228.