Історія однієї істерії

— Ми гаємо час, — сповістила я дівчаткам, підіймаючись назад, — під’їзд прохідний. Наш листоноша зайшов у нього, щоб заплутати сліди.

Петляючи поміж калюж, пішоходів та інших дрібних неприємностей, наша мальовнича трійця подалася на стоянки. Джинсова тінейджерка з плеєром, «модно-кислотна» голомоза дівчина на моторолері й дрібногабаритна панянка з білою блямбою на місці зачіски, що стрибала між ними. Нічого не скажеш — сищики! Залишити свій диво-транспорт у дядька в гаражі Тигра категорично відмовилася.

— Значить, так, — міркувала я, — у передпокої, де висів мій плащ, побували всього троє сторонніх.

— Не троє, а п’ятеро, — виправила Тигра.

— Ми з Настусею — не сторонні, — відрубала я. — Із тебе підозри теж можна зняти.

— По блату? Несправедливо, — образилася Тигра, якій, схоже, подобалося бути підозрюваною.

— Ні. Тому, що ти була всередині репетиційної зали, коли підкидали першу записку, — аргументувала я. — А її підкидали ззовні!

— Але вона може бути в змові, — підказала Настуся.

— Виключено, — впокорилася з власною невинністю Христина, — не можу. Мені переконання не дозволяють.

На тім і скінчили. Хоча, зізнатися, беззастережно вірити в безневинність Тигри я поки що не збиралась.

— Усе одно, найпідозріліший — оцей кур’єр, — наполягала Сестриця.

Я кволо погодилася, думаючи про своє. Настусю належало негайно відправити під охорону Георгія. Нехай сидять разом у офісі, на телефонні дзвінки відповідають. Крім того, мені не давав спокою цей загадковий лист, отриманий Шумиловим. Надто вже багато дивного.

— Тигро, — зважилась я нарешті на остаточне прийняття Істоти в команду, — дуже мені цікаво, що в тому листі… Сумніваюся, що твій дядько зізнається мені добровільно. Впораєшся?

— Постараюся, — невпевнено промовила дівчинка. — Дядько, звісно, в мене класний і мене дуже любить… Але в справи втаємничувати не буде. А будь-яку хитрість легко розкусить. Але можна спробувати.

— Зроби ласку.

Цим пострілом я вбила відразу безліч зайців. Тигра отримала завдання й нарешті відчула себе «при ділі», тож без зайвих суперечок погодилася тимчасово дати мені спокій. Настуся наслідувала позитивний приклад старших товаришів і теж почала виявляти дива слухняності: погодилася залишитись при Георгії. Крім того — чого на світі не буває — жевріла все-таки надія, що Тигрі дійсно вдасться довідатися про зміст таємничого листа. Сама ж я збиралася найдокладніше переповісти все Георгієві й витрусити з нього план подальших дій. Нарешті, мені необхідно було продумати всі нюанси майбутньої розмови з Шумиловим і Ксенією.