Dolce Vita, або Кінець гламуру

— Зараз нікого немає. Але я про все розповім не гірше за них.

— Я так і зрозуміла, — додаю тим же тоном.

— Люб, давай не будемо гаяти часу, — наполягає Роксолана.

Та я не здаюся. Іноді буває помилкою постійно довіряти якійсь Жульці і дозволяти заробляти на собі гроші. Одного разу вона таки дуже добре на тобі наварить, і ти це відразу відчуєш! Буде прикро. І тобі, і твоєму гаманцю. Звичайно, потім можна звернутися до суду. Але до такого «ґ» не дуже хочеться руки мастити, ще й зустрічатися з ним зайвий раз!

— То які, ви кажете, у вас є тури до Стамбулу?

— Скільки часу ви хотіли би там провести? — зорієнтувавшись, питає дівча.

— Оце правильне запитання! Прогрес, дорогесенька! Лян, як довго податкова протягне без Дарини Миколаївни?

— Я думаю, що за три дні там точно не буде Помаранчевої революції.

— Чудово, в нас якраз є те, що вам треба: екскурсійний тур у Стамбул на три дні з відвідуванням собору св. Софії, Голубої мечеті…

— А Топкапи у програмі є? — цікавиться Рокса.

— На жаль, недавно з однією російською тургрупою стався інцидент, і поки що наших в колишній султанський палац не водять, — із співчуттям сказала дівчина.

— І що ж там сталося? — цікавлюся я.

— Та що? Діамант хотіли старити! — несподівано каже дівча.

— Ні фіга собі! — вдаю подив. — Треба тобі тих музеїв, Лян! Краще запропонуйте нам якийсь готельчик на березі моря.

— Є один дуже хороший, тризірковий…

— Ні-ні! Тільки п’ять, але не дуже дорого, — підкреслюю я.

— Що ж, не знаю, чи це вам буде недорого… Це в районі Султанахмету. Він називається «Азія», колишній відреставрований османський особняк просто над самою протокою Босфор. З розкішними номерами і неперевершеним видом з вікна, — рекламує тур-менеджер.

— Нам підходить! — твердо кажу я, розглядаючи біло-кремову гамму умеблювання готелю.

— Я не знаю, Любо! Треба здзвонитися з дівчатами, — сумнівається Рокса.

Після недовгих перемовин ми забронювали квитки на літак і два двомісних номери у цьому східному палацику.

Хто сказав, що відпочинок починається з дня поїздки?! Відпочинок починається на порозі туристичної агенції!

Однак, коли валізи були вже майже спаковані, якщо так можна сказати про мою невеличку дорожню сумку, сталося непередбачуване. Захворів Даркин малий, і їй довелося терміново поїхати спочатку додому, а тоді з ним у санаторій.

— Алло? Трип’ята, ти мене чуєш? Як там тобі у Моршині? — питаю подругу, нудячись у залі очікування в аеропорту.

— Та чую! Не горлань! — голосно шепоче у мобілку подруга. — Малий заснув. Я не можу говорити. Передзвоню пізніше. Або ні, зачекай, я зараз вийду на балкон.

— О, то у вас там хороший номер, з балконом, — починаю з’ясовувати деталі.

— Ага, просто супер! Курди, і ті живуть ліпше! — з сарказмом відповідає Дарина, глухо грюкнувши дверима. — Обірвані штори, напастовані смердючі підлоги, запрана сіра постіль і старі скрипучі ліжка…