Українська Повстанська Армія 1942-1952
- Автор: Мирчук Петр
- Язык: украинский
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Українська Повстанська Армія 1942-1952». Краткое содержание книги:
Для того, хто пише її історію, це означає, що побіч винотовування й провірювання самих фактів, він мусить при кожному з них ще мозолитись розшифровуванням псевду, бо кожний бієць УПА, від Головного Командира, до звичайного рядовика, закритий для посторонніх глядачів, і навіть для своїх приятелів, псевдом, прибраним іменем. Умовини підпільної боротьби з таким безоглядним тоталістичним режимом як націонал-соціялізм та большевизм, змушують революціонерів міняти свої псевда у висліді чого одна людина виступає в різних етапах боротьби, під різними псевдами, або й вживає різних псевд у той сам час. (наприклад: інж. Роман Шухевич - відомий зразу як сотн. Щука, як Головний Командир УПА, стає відомим як ген. Тарас Чупринка, як Голова підпільного уряду України, Генерального Секретаряту УГВР - під псевдом Роман Лозовський, а як Голова Проводу ОУН - під псевдом Тур). Розкриття псевда дозволене тільки після смерти даного революціонера і то лише тоді, коли це не може стягнути репресій на його рідню, ні пошкодити справі. (При тому інтересно зазначити, що українські революціонери з Осередніх та Східніх земель, з правила не бажали собі розкривання їхніх псевд навіть у випадку їх загибелі.) Ізза цього чимало командирів покищо мусить реєструватися в історії тільки їхніми псевдами.
Крім цього, з конспіративних причин, так у фронтових звідомленнях УПА як і в підпільній літературі не подавано структури УПА і дуже часто навіть назв частин УПА, що звели даний бій. Багато документів дій УПА в воєнній хуртовині пропало, багато акцій взагалі залишились поза реєстром.
Не дивлячись на всі ті труднощі, з яких мусять випливати згадані недотягнення нашого начерку історії УПА, ми, спираючись на публіковані вже в Краю документи та додаткові інформації деяких учасників боротьби, рішились дати його до рук загалу, щоб, крім усего іншого, заохотити тих, які можуть додати певні доповнения, чи уточнення подати їх, заки ще час вспіє затерти їх в їхній пам'яті. Бо нашим обов'язком є - передати майбутності якнайточніше записані сторінки тієї великої героїчної епохи нашого народу, що називається історією УПА.
В околиці сіл Весючин, Довге і Конюшки, Рогатинського р-ну, відділи УПА звели в серпні 1944-р. бій з частинами МВД. Бій тривав цілу добу. Відділи зайняли добрі позиції і кулеметним вогнем скосили понад 200 наступаючих большевиків.
В серпні 1944 р. відділ УПА здобув районне містечко Букачівці біля Галича. В руки українських повстанців попали працівники большевицької адміністрації та МВД.
В околиці сіл Гута, Пороги й Манява р-н Надвірна, відділ УПА звів в жовтні 1944 р. кілька боїв з большевицькими частинами, які нараховували до 1.200 люда.
В р-ні Підгайці в днях 1-6 листопада 1944 р. відділи УПА звели ряд боїв з большевиками, що наступали силою двох дивізій. Українські повстанці розбили зовсім два ворожі баталіони. Здобули багато зброї, м. ін. 15 кулеметів "Максима".
В листопаді 1944 р. відділи УПА захопили в днях 8-20 жовтня 1944 Перегінсько і Рожнітів. Всі большевицькі уряди було зліквідовано.
В грудні 1944 р. в великому цілоденному бою в лісах на північ від Рогатина большевики йшли величезними силами 8 разів в наступ на становища українських повстанців, але за кожним разом були відбиті з великими для них втратами. В тому бою впало понад 250 большевиків, між ними їхній командуючий генерал Фйодоров. Замішання, яке тоді повстало серед військ НКВД повстанці використали і зручним маневром вирвались з окруження. Втрати УПА виносили 37 бійців вбитими, між ними курінний командир куреня "Сіроманці" к-р. Максим.
На третій день Різдвяних свят 1945 р. біля с. Горожанка Велика большевики окружили одну сотню куреня "Зубри". Після цілоденного запеклого бою повстанцям вдалося прорватися з окруження, при чому під час прориву, впродовж одної години впало 20 повстанців. Большевики втратили 304 бійців вбитими і 30 раненими; знищено повстанцями 11 автомашин, одну танкетку і один танк, в якому їхав оглядати бій майор НКВД зі своєю дружиною.
6 січня 1945 р. курінь к-ра Різуна зліквідував т. зв. вилазний пункт большевиків у Рипниці б. Калуша. При тому згинуло 120 енкаведистів.
На Різдво 1945 р. большевики заатакували з трьох сторін село в Сяніччині, до якого загостила на свята сотня "Сурма". Щоб не виставляти село на знищення сотня відступила по півгодинній перестрілці в ліс, на гору Стрілець Великий. При відступі згинув чотовий Квітка, ройовий Коник, а трьох повстанців було ранених. Одержавши підмогу, большевики силою ок. 600 люда почали наступати з усіх сторін на гору, де зайняли становюце повстанці. В цільному вогні повстанчих кулеметів їхні наступи заломалися і, втративши ок. 60 люда вбитими і раненими, большевики відступили.
21 січня 1945 р. дві чоти УПА з відділу "Бурлаки" перевели наскок на рай-центр Голубічок Великий біля Тернополя. Гранатами було знищено приміщення МГБ, воєнкомату і наросвіту, не вдалось здобути приміщення МВД. В бою згинуло 10 большевиків, а 10 було ранених; повстанці втратили одного вбитого, а трьох бійців було ранених.
20 січня 1945 р. "Березівська" сотня із куреня "Карпатський" під командуванням к-ра Юрка зробила засідку на шляху Космач-Яблонів на большевиків, що приготовлялись до наступу на Брустури. Повстанська сотня розтягнулась на 600 метрів, впустила в середину поміж себе 9 вантажних автомашин з большевиками і цільним, гураганним вогнем скорострілів та гранатами знищила 5 автомашин. Понад сто большевиків разом зі своїм командиром, майором МГБ, впало вбитими; повстанці втратили трьох вбитими і кількох раненими.
Сотня "Трембіта" з куреня "Карпатський" в той сам час зробила засідку на шляху Космач-Прокурава. В кілька годиннім бою повстанці втратили двох вбитими, але за те большевиків згинуло тоді 38.
Під кінець січня 1945 р. в с. Корчівка, р-н Журавно відділи УПА вступили в бій з відділом НКВД. Та на допомогу большевикам прийшло несподівано кілька танків і 5 літаків і повстанці мусіли відступити поспішно в ліси, втративши при тому 36 вбитими.
30 січня 1945 р. сильні відціли большевиків почали наступ на Космач, де вже другий місяць таборували та переводили перевишкіл два курені УПА: "Гайдамаки" та "Гуцульський" і під час того зірвали були 6 мостів на залізничних і шосейних шляхах до Коломиї. Під прикриттям ночі большевики підсунулись зі сторони Яблонова, Мелу, Полянці, Прокурави, Річки і Жаб'я: і ранком почали концентричний наступ. В полудне сотня "Чорногора" з куреня "Гуцульський" під переважаючою силою окупанта відступила в ліс. Сотня "Сурма" попала в оточення, але запасна сотня ім. Богуна прийшла їй на допомогу й уможливила вийти з окруження. Бій тривав до вечора, а вночі повстанці відступили на Кливу, а далі вглиб карпатських лісів. Большевики втратили 140 вбитих і багато ранених, повстанські втрати - 14 вбитими і 17 раненими. В руки повстанців дістались 3 кулемети, 4 кулеметні пістолі і 4 кріси-автомати.
3 лютого 1945 р. курінь "Гайдамаки" заатакували ранком квартири большевицьких частин під Кливою, знищивши при тому 30 енкаведистів. Третя сотня цього куреня, сотня ім. Гонти звела бій з большевицькою групою, що йшла на поміч заатакованим зі сторони Завою. Повстанці втратили в цьому бою двох вбитими та трьох раненими.
В лютому 1945 р. спецвідділи НКВД силою око 30.000 бійців забльокували одночасно 70 сіл в околиці міста Броди, щоб змусити повстанців вийти за харчами з лісів і при тому знищити їх. В тих околицях оперував тоді курінь "Дружинники". Розділившись на сотні, а то й на рої, курінь звівши низку менших сутичок, зумів вийти з окруження, а коли большевики пересунулись на Золочів і Радехів, повернувся знов у Брідщину.
16 лютого 1945 р. в с. Гербуртів, Рогатинщина, прийшло до великого цілоденного бою відділів УПА з залогами НКВД трьох районів. Рогатин, Бурштин, Букачівці. Большевиків розгромлено зовсім. На полі бою нараховано 69 большевицьких трупів. Здобуто багато зброї й амуніції. Власні втрати 6 вбитих і 8 ранених.
20 люгого 1945 р. большевики заатакували курінь "Перемога", що числив 360 бійців під комадуванням к-ра Недобигого, під Сеньківським б. Гриняви на границі Галичини й Буковини. В цілоденному бою повстанці відбили кільканадцять скажених наступів ворога, який намагався скинути за всяку ціну повстанців з гір. Вночі, похоронивши 8-ох своїх вбитих друзів та забравши ранених повстанці перейшли в іншу околицю. Большевиків впало 104, а 90 ранених наповнили шпиталі в Кутах і Вижниці.
21 березня 1945 р. сильний відділ большевиків, що приїхав 200 вантажними автами зі Тісної, заатакував біля с. Струбовиська (на Лемківщині) сотню Веселого. Сотня мала тоді лише 85 бійців, бо друга половина сотні лежала хвора на плямистий тиф. Повстанці пробували зі своїх гірських становищ розбити большевиків, які запалили село і мордували цивільне населення, але, заатаковані з кількох сторін переважаючими силами ворогів, мусіли після кількагодинного бою відступити, втративши при 'тому 14 вбитими. По стороні большевиків загинув большевицький капітан та його 86 бійців. Серед цивільного населення большевики замордували тоді 33 особи.
21 березня 1945 р. большевики окружили в лісі біля с. Верини, (р-н Куликів, обл. Львів) першу сотню куреня "Галайда" під командуванням к-ра Перемоги. В сотні будо тоді 167 повстанців. Ранком почали большевики наступ на ліс зі сіл: Верини, Воля Жовтанецька, Зіболки, Передриміхи Малі та Білий Ліс. В облаві взяла участь повна дивізія НКВД силою 6.000 бійців. Після цілоденного бою, в якому впало 40 повстанців, а 17 було ранених, між ними й к-р Перемога, повстаицям вдалося прорватися з огочення і ніччю перейти в ліси за шосе Кам'янка Бузька - Мости Великі. Большевики втратили 40 вбитими і раненими, між вбитими були 2 полковники, 3 майори і 1 майор лікар.
22 березня 1945 р. в селі Голинь (Калущина) сапери повстанської сотні "Летуни" вимінували залізничий шлях і висадили в повітря великий дволокомотивний поїзд із 1.500 большевиками, яких командування НКВД стягнуло для підкріплення великих облав проти УПА. Большевики втратили в наслідок цього 1.200 бійців НКВД вбитими і раненими.