Українська Повстанська Армія 1942-1952
- Автор: Мирчук Петр
- Язык: украинский
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Українська Повстанська Армія 1942-1952». Краткое содержание книги:
Для того, хто пише її історію, це означає, що побіч винотовування й провірювання самих фактів, він мусить при кожному з них ще мозолитись розшифровуванням псевду, бо кожний бієць УПА, від Головного Командира, до звичайного рядовика, закритий для посторонніх глядачів, і навіть для своїх приятелів, псевдом, прибраним іменем. Умовини підпільної боротьби з таким безоглядним тоталістичним режимом як націонал-соціялізм та большевизм, змушують революціонерів міняти свої псевда у висліді чого одна людина виступає в різних етапах боротьби, під різними псевдами, або й вживає різних псевд у той сам час. (наприклад: інж. Роман Шухевич - відомий зразу як сотн. Щука, як Головний Командир УПА, стає відомим як ген. Тарас Чупринка, як Голова підпільного уряду України, Генерального Секретаряту УГВР - під псевдом Роман Лозовський, а як Голова Проводу ОУН - під псевдом Тур). Розкриття псевда дозволене тільки після смерти даного революціонера і то лише тоді, коли це не може стягнути репресій на його рідню, ні пошкодити справі. (При тому інтересно зазначити, що українські революціонери з Осередніх та Східніх земель, з правила не бажали собі розкривання їхніх псевд навіть у випадку їх загибелі.) Ізза цього чимало командирів покищо мусить реєструватися в історії тільки їхніми псевдами.
Крім цього, з конспіративних причин, так у фронтових звідомленнях УПА як і в підпільній літературі не подавано структури УПА і дуже часто навіть назв частин УПА, що звели даний бій. Багато документів дій УПА в воєнній хуртовині пропало, багато акцій взагалі залишились поза реєстром.
Не дивлячись на всі ті труднощі, з яких мусять випливати згадані недотягнення нашого начерку історії УПА, ми, спираючись на публіковані вже в Краю документи та додаткові інформації деяких учасників боротьби, рішились дати його до рук загалу, щоб, крім усего іншого, заохотити тих, які можуть додати певні доповнения, чи уточнення подати їх, заки ще час вспіє затерти їх в їхній пам'яті. Бо нашим обов'язком є - передати майбутності якнайточніше записані сторінки тієї великої героїчної епохи нашого народу, що називається історією УПА.
Розлючений невдачею ворог стягав нові сили й оточував ліс. Але завдяки гнучкій тактиці командира Яструба повстанці прикриваючись темною ніччю, вийшли з угнівського лісу, забравши зі собою забитих і ранених друзів.
На ранок відділ розташувався в лісі біля села П'ятин. Над вечір ворог знову стягнув сили. Командир Яструб посміхнувся:
- Треба якусь штуку викусить!
І "викусив". Він вночі тихенько повів повстанців з лісу в дальший рейд. Вранці ворог почав кільцевий насгуп на те місце, де були "Сіроманці", зчинилась стрілянина. Кілька годин большевики билися між собою, нарешті очунялись і бралися за голову, дивлячись на наслідки свого безглуздого бою, в якому чимало втратили своїх бійців. А тим часом "Сіроманці" були вже далеко.
І бігли дні за днями...
...Закінчувався сорок-четвертий рік. Московські орди шаліли... То тут, то там здіймалися червоні загони і в небо били чорні стовпи диму... Чути брязхіт зброї і брудну лайку чужинців, хрипкий крик жінок і плач дітей... Із станцій відходять довгі ешелони, напаковані нашими людьми... Що це? Пекло на землі?
Яструб не знаходив собі місця.
- Мушу воювати! - говорив він. І в нього назрів плян - розгромити ще одно кубло червоних тиранів у м. Стрілиська Нові. І як упала ніч, "Сіроманці" вирушили з лісу.
З поля летів різкий вітер. Сіроманці йшли тихо й обережно, з темних сутінків почали зарисовуватися силуети будівель. Біля Стрілиськ спинилися. Скрізь перетяли терефонічне сполучення, крім того, що йшло зі Стрілиськ до Ходорова. В цьому Яструб мав свої розрахунки: зі Стрілиськ будуть просити помочі з Ходорова, яку буде можна розбити в дорозі. В цей напрям вислав на засідку одну чоту, а з рештою стрільців пішов на штурм у місто.
За кілька хвилин тріснула тиша. Містечко заклекотіло шаленими звуками бою. Командир Яструб мов буревій мчав вперед. Стрільці силкувалися своїми грудьми заслонити командира від ворожих куль. Та він раптом став, похитнувся та повалився на землю.
До нього кинулися два стрільці.
- Друже командир, що з вами?
Яструб ворухнувся. Його очі запалали вогнем бою і враз згасли.
- Друже командир!
Але він уже не озвався. Лежав на грудях. Одна руха спралася на землю, а друга була простягнута вперед і, здавалося, показувала й кликала:
- Вперед! На бій!
І на той клич командира, як ще ніколи, бурхливим потоком рванупися "Сіроманці" вперед. Громове "слава!" переплелося з гуркотом невгамованого і жорстокого бою - помсти. Ніяка сила не могла стримати завзятих повстанців".
("На Чатах", ч. 1. 1947)
Так ось, мов уривки якоїсь фантастичної повісти, виглядають сторінки історії тодішньої боротьби відділів УПА: прориви з окруження, засідки, наскоки. Безустанна небезпека та безжалісна боротьба на життя і смерть додавали бійцям і командирам УПА мужности, видержливости й помисловости в вишукуванні способів виходу з найскрутніших положень...
(Командир куреня "Сіроманців" Яструб, наддніпрянець, колишній майор Червоної Армії, літ 38, був після смерти постановою УГВР з 30. травня 1945 р. відзначений як перший старшина УПА найвищим орденом хоробрости - Золотим Хрестом Бойової Заслуги 1 кляси.)
Постановивши собі за ціль - за всяку ціну зліквідувати зовсім Українську Повстанську Армію та взагалі українську протибольшевицьку збройну боротьбу до моменту закінчення німецько-большевицької війни - большевики, а точніше НКВД (по новому: МВД - Міністерство Внутренніх Дєл і МГБ - Міністерство Государствєнной Безапасності) кинули до акції проти УПА всі свої сили, застосовуючи два роди облав:
1. Великі облави, в яких брало участь одночасно кілька чи кільканадцять тисяч бійців НКВД, а часом і ЧА. Такою облавою охоплювано більший масив лісів, або один чи два райони, замикаючи даний терен кільцем і "прочісуючи" його крок за кроком. Керувало цими акціями обласне МГБ, або прислані з Києва спеціяльні командири.
Тактика великої облави схематично така:
На кілька днів перед властивою акцією заходять в терен менші відділи НКВД, звичайно силою одної сотні, щоб спровокувати сутичку з відділами УПА і, ствердивши місце перебування відділу УПА, відступають. Після цього большевики підтягають артилерію, танки, а то й літаки, і починають з усіх сторін концентричний наступ. В одному місці творять вони завжди "мішок", наступаючи від його сторони дуже слабими силами, щоб заманити повстанські відділи: відступати в пригоговану на них пастку. Акція триває звичайно один тиждень, поки частини НКВД не "прочешуть" основно, крок-за-кроком, весь окружений терен.
2. Малі облави переводить силами пересічно одної сотні районне НКВД після цього, як околиця була "прочесана" великою облавою. Метою малих облав було переслідувати далі розпорошені частини УПА, вишукувати по селах ранених бійців УПА та підпільників і тероризувати цивільне населення.
Великі акції перевело НКВД в тому часі такі:
Акція на Чорний Ліс в днях 1-7 листопада 1944 р. в Станиславівщині і безпосередньо після неї на Болехівський Ліс в днях 10-15 листопада 1944 р. В акції взяли участь дві повні дивізії НКВД.
Акція в грудні 1944 р. на Миколаївщину, Бібреччину, Ходорівщину й Рогатинщину. В цій акції, одній з найбільших, взяло участь понад двадцять тисяч бійців НКВД. Спеціялісти від винищування криївок провірювали кожну п'ядь землі, в хатах розвалювали печі, зривали долівки, зі стоділ викидали все збіжжя, розкидали стіжки сіна й соломи. Цивільне населення дуже часто й дітей та дівчат тортуровано, щоб видобути від них якінебудь інформації про місце перебування повстанців, їх кількість, про їх криївки, магазини, шпиталі тощо.
Цю акцію попередила "мала акція", переведена на початку грудня 1944 р. спецвідділом Київського МГБ на терені районів: Миколаїв, Стрілиська, Бібрка. На акцію, що її метою було викрити і зліквідувати друкарню УПА, приїхав спецвідділ прямо з Києва, маючи в свому складі велике число спеціяльно вишколених старшин, та розпоряджаючи знаменитим технічним вивінуванням. В боях з відділами УПА спецчастина була розбита й майже зовсім знищена.
В січні і лютому 1945 р. силами по 10.000 бійців перевело НКВД велику облаву в районах: Бібрки у Львівщині; Галич, Войнилів і Бурштин у Станиславівщині; Підгайці в Тернопільщині та Мединичі в Дрогобиччині. Під час тих акцій відвідав терени, охоплені ними, хоронений постійно трьома сотнями вибраних енкаведистів "сам" Микита Хрущов. Особливо докладно переводжено облави в районах Галич і Войнилів, звідки вони перенеслися в лютому в р-ни Бурштин і Букачівці.
В другій половині березня і в квітні 1945 переведено великі облави в районах: Бережани, Підгайці, Козова, Перемишляни і Рогатин на Поділлі.
7 квітня 1945 р. почалася найбільша облава НКВД, в якій взяло участь 40.000 енкаведистів під командою п'ятьох генералів. Тереном цієї акції було Підкарпаття і Карпати на відтинку від Стрия аж по річку Прут на Буковині. Акція тривала аж до кінця травня 1945 р. Большевики примінили в ній всі прийоми партизанської війни. В облавах брали участь цілі відділи досвідчених большевицьких партизан, як от ославлені "Червона Мітла" і "Рубаха", спеціялісти від викривання криївок, магазинів і бункрів, та спеціяльно вишколені відділи московських комсомольців т. зв. "сталінські діти". Все це був елемент звивний, відважний і надзвичайно жорстокий.
Подібні великі облави перевело в той час НКВД й на терені Волинь: в липні 1944 р. на Остріжчині, в серпні 1944 р. на Пустомитські ліси (Рівенщина), в січні 1945 р. на Крем'янеччині, в лютому 1945 р. на Рівенщині, в квітні 1945 р. в р-ні Коростень; а в травні 1945 р. на Чернігівські ліси.
З безлічі боїв, що їх звели зі спец-віділами МВД-МГБ частини УПА в першому році большевицької окупації згадаємо важніші: