Міцний кулак туарегів
- Автор: Вавра Ярослав Раймунд
- Год: 1966
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: Ганна Пашко
- Жанр: Исторические приключения
Электронная книга - «Міцний кулак туарегів». Краткое содержание книги:
Історія про Бен Манзура, жорстокого шейха[1] уаргельської Шаанби, який підступно позбавив життя славетного царя ахаггарських туарегів, і про швидку помсту за той злочин належить до найтиповіших воєнних історій Сахари дев'ятнадцятого століття. Події, про які я вам розповідатиму, мають історичну основу. Коли тридцять сьомого року я відвідав Уарглу й дивовижну мзабську республіку «Семи святих міст», старі шейхи розповіли мені про ці події багато цікавого. Про дещо, на мою думку варте вашої увага, я розповідаю в цій книжці, перевіривши наперед оповідки шейхів у генерала Домаза, який теж не забув про похід ахаггарців на Уарглу. Та й давні літописи хариджитів[2], з якими я ознайомився під час моєї третьої подорожі 1947 року, відкрили мені чимало таємниць сивої давнини.
Отже, я розповім вам про Сахару і її мешканців — моїх друзів на далекому спекотливому півдні. Хто з вас читатиме про цю безмежну пустелю, про те, яка вона є, той пересвідчиться, що Сахара — аж надто цікава, без будь-яких вигадок цікава і в далекому минулому, і нині.
Я. Р. В.
Ось вони вже помітили реї, освітлені спалахами. Матроси нагорі сновигали в примарному світлі блискавок так поквапливо, ніби знавіснілі! Під супровід рипіння блоків у мерехтінні блискавок поволі падала попущена трисель[20]. Велично ковзали долі друге й третє вітрила, незчисленні фали[21], на яких теж були попущені. За кілька секунд хлопці побачили у каламутному світлі щось дивовижне, чорно-фіолетове, з чого подеколи, а потім раз у раз шугали сліпучі жовтаві електричні розряди — снопи блискавок.
Жах, якому досі не було назви, розвіявся. Вдалині, над самим виднокругом, очевидно, шаленіла буря, відгомін якої вже не долинав сюди… коли не рахувати оті два удари, що проти них гарматні постріли видалися б ледь чутним гуркотінням.
А на кораблі спускали вітрила, бо панувало безвітря.
Зрозумівши, що їх налякало, хлопці посміливішали. Вони зіпнулися трапом й вистромили крізь отвір голови. І, на превеликий подив, побачили ніби мертве синє море — зовсім гладесеньку рівнину, немов хто навмисне наставив лати від обрію до обрію, захищаючи море од бурі.
Напівголі матроси тим часом поспіхом зв'язували згорнені вітрила високо над кораблем, що безмовно стримів посеред заснулого водяного безмір'я, над яким палахкотіли блискавки. У цій дивній тиші чулося рипіння найвіддаленішого блока, найтихіший удар, ба навіть шурхіт снастей.
Раптом Гасан уздрів ель-раїсса, що нерухомо стояв на палубі. Схрестивши на грудях руки, ель-раїсс вдивлявся вдалину. Він стежив за бурею на обрії, за чорно-фіолетовою хмарою, яка нерухомо повисла в небі.
Перший помічник, стоячи на командирському містку, керував роботою:
— Старший тесля Ахмед! Відкрити всі водостоки по бортах!
І тої ж миті старший корабельний тесля з помічниками, озброївшись палицями й сокирами, гаряче взялися до роботи. Ще один гурт на чолі зі старшим матросом притяг ланцюги й заходився прив'язувати дві гармати. Інші матроси напинали поруччя з линв од корми до носа корабля.
На палубу вийшов стерновий Гамед-бен-Малек у чорній єгипетській фесці, на ходу застібаючи довгий шкіряний плащ.
Блискавки спалахували рідше, але раптом чорно-фіолетова хмара змахнула велетенським крилом і запнула третину виднокруга, на якому саме почало світліти.
Повітря одразу стало задушне й затхле. Неприродно гладеньке, зелено-синє море, здавалося, вкрила шовкова пелена.
Нараз капітан засурмив у сигнальну сурму.
Цей пронизливий звук наче пробудив матросів, які вже кілька хвилин, виконавши накази і сидячи на реях, у петлях линв та на дротяних драбинках, чекали, коли зможуть спуститися з тридцятиметрової височини на палубу корабля.
Ото було видовище! Мов зграя мавп, вихоплених із сну мисливським пострілом, матроси реями просувалися над морем до линв, ковзали над порожнявою з яруса на ярус. Вони ніби не сходили драбинками, а з'їжджали, стрибали на палубу і вмить ставали на свої місця.
— Корабель за вітром! — раптом вигукнув ель-раїсс, але громовий удар заглушив кінець капітанової команди, а тоді й сам потонув у напнених вітрилах.
Троє біля штурвального колеса з усієї сили налягли на обід, і хлопці зі свого захистку незабаром побачили борозну, яку зорав корабель. Тільки тепер стало зрозуміло, що корабель повернувся проти вітру й тікає!
За хвилину потік босих ніг з тупотом ринув мимо хлопців, що зіщулилися в куточку.
Капітан, щойно ступивши на трап, помітив юних мандрівників і гукнув:
— Прийшли подивитись, як готуємося до сьогоднішніх танців? Авжеж, таке ви не щодня можете побачити. Та, коли хочете щось побачити, доведеться дати вам «підтяжки»!
І перш ніж хто з них устиг розтулити рота, капітан потяг Гасана та Карембу на місток. Матрос приніс їм величезні дощовики, н хлопчиків прив'язали, щоб перша ж хвиля не злизала їх з корабля.
Незабаром ззаду набігли хвилі. Корабель занурився в западину, яка утворилася між двома хвилями, потім здійнялася вгору корма, а тоді високо здибилася черевата носова частина судна. Перед очима у хлопців виросла смарагдова гора, всипана синіми хвилями з білими, немов перла, гребенями, заярілася й одразу ж зникла під носом корабля. А корабель знову почав спинатися вгору, наче тюлень, що, пирскаючи в бурхливу піняву, дереться на занурену під водою крижину.
Страхітливий поштовх у корму… і вода, ціле море води хлюпнуло через борти й розлилося по палубах. «Небагато ж сухого місця лишиться там, унизу!» — подумав Гасан, але враз щось притисло його до стіни містка, де він був прив'язаний, з такою неймовірною силою, що йому аж дух перехопило. Потім хлопця нестримно почало смикати то ліворуч, до східців, то праворуч, немов та сила вирішила чи то відірвати його од стіни, чи то перервати навпіл…
20
Трисель — косе чотирикутне вітрило.
21
Фал — вірьовка, за допомогою якої піднімають на суднах вітрила, реї та прапори.