Соло бунтівного полковника. Вершина
- Автор: Сахно Анатолій Іванович
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Ярославів Вал»
- ISBN: 978-617-605-043-8
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Соло бунтівного полковника. Вершина». Краткое содержание книги:
Тут є все: вічні загадки життя, смертельні ризики і безглуздя смерті, благородство ідеалістів та інфекція цинізму; тут є карколомні сюжетні ходи, гостра інтрига.
Це роман-смерч. З роману б’є несамовита енергія зла й підлості, він перейнятий катастрофальними передчуттями. Але в ньому й тонко жебонить надія, що людина вистоїть проти всіх нелюдських спокус і випробувань, якщо…
Влада вже почала боротьбу з цією групою, в тому числі й використовуючи правоохоронні органи. Але багато хто розуміє, що в ідеях групи є щось раціональне. Під впливом сумбурних (дитячих, юнацьких) ідей по-іншому на життя стали дивитись і дорослі, у т. ч. й державні мужі, і співробітники тих же таки правоохоронних органів. У суспільстві вимальовується загальна ідея — так далі жити не можна.
З неофіційних джерел отримано інформацію, яка потребує підтвердження й уточнення, щодо ще кількох організацій, діяльність яких не є публічною. Так, існує на ділі підпільна й глибоко законспірована організація, яка роками готується до того, щоб вивести в керівництво держави свою людину. Членами її, за непідтвердженими даними, є співробітники української спецслужби. Водночас не виключено, що цю інформацію поширюють деякі співробітники СБУ, щоб закамуфлювати власну індивідуальну діяльність, оскільки серед її офіцерів є люди (переважно зі «старих» кадрів), які вважають своїм обов’язком порятунок вітчизни й українського народу від, як тут прийнято висловлюватися, влади олігархів і злодіїв.
За останніми даними, існує ще одна організація, яка планує таку саму операцію. До неї входять люди з «грошовитих кіл», а точніше — олігархи. Вони теж готують «свого» на верхівку влади. Більше того, за даними джерела, близького до Адміністрації Президента, ці люди вже його підготували, він уже у владі, але ще не на дуже високих щаблях. Олігархи використовують різні методи: зміцнюються економічно, не гребують підкупом, прибирають противників, організовують і щедро оплачують піар-акції. Отож в Україні на сьогодні є кілька груп, інтереси яких збігаються…
Слід звернути увагу на таке: жодна з цих нових організацій і груп поки що не висловлює позиції щодо можливої допомоги іноземних держав. Сполучені Штати Америки також поки що не фігурують у планах і навіть у риториці цих організацій.
Прочитавши ще раз обидва документи, Майкл Давніс несподівано для самого себе вголос вимовив слова, які аж ніяк не випливали зі змісту ні донесення «Чичеріна», ні документа Держдепартаменту:
— От накладуть-таки знову лапу на Україну росіяни!
З
— Вікторе, ти мені скажи відверто: зможемо ми це зробити самі, без хлопців із оперативно-технічного управління? — Зорій і Віктор Яруга знову гуляли біля Золотих Воріт. У тому, що за ними спостерігають і їх прослуховують навіть у службових кабінетах, не було сумніву.
— Прослушку при нинішній техніці поставимо без проблем, — Яруга сказав це спеціально твердим голосом, бачачи, що останнім часом його друг і старший колега поводиться непевно, майже не жартує, ходить похмурий і неговіркий. — А от для встановлення візуального контролю треба технарів.
— А якщо попросити когось із колишніх співробітників ОТУ? Вони ж десь прилаштувалися? Я знаю, дехто з них навіть власні правоохоронні фірми створив.
— Ну, по-перше, зараз навіть знайомим і друзям за послуги треба платити: вони ж і засновували свої структури, щоб заробляти гроші. А по-друге — немає жодних гарантій, що ми не потрапимо на тих, хто відразу продасть нас комусь іншому. Це теж свого роду бізнес. Ризикований, але бізнес.
— Знаю я цих бізнесменів. Вони є не лише серед тих, хто звільнився із служби. У нас теж є такі. Збирають компромат на якогось бізнесюка, потім викликають його, за бандитськими поняттями, на стрілку і — в лоб: або платиш кругленьку суму й ми знищуємо матеріали, або вони автоматично обертаються на кримінальну справу. Вибирай! А позаяк у нашій державі бізнес чесно вести майже неможливо, люди вимушені відкуповуватися від есбеушників, ментів, податківців, митників, санепідемстанції, і пішло-поїхало. Я взагалі дивуюся, як у таких умовах ще щось працює, крутиться, їздить, літає, печеться, вариться, будується? Не країна, а суцільний корупційно-хабарницький клубок. Ото й ми з тобою навіть заради святої державної справи мусимо шукати якихось пройдисвітів, щоб незаконно (усвідомлюєш!?) — незаконно проникнути в чужу квартиру й обладнати її оперативною технікою.
— Вам, Богдане Даниловичу, треба йти в депутати. Таке полум’яне слово! Таке полум’яне!
— Не блазнюй, Вікторе, не блазнюй. Кажи краще, що робити будемо?
— Ви поставили завдання — я його виконаю. Якщо дозволите — не буду й пояснювати, як це зроблю. На випадок чого — жодних вказівок від вас не надходило.
— «Здрастуй, жопа, Новий рік! Приходь на ялинку!» Ти що, хіба ж я коли-небудь відмовлявся від своїх вказівок? Ні, дорогенький, так не піде. За все відповідаю я і тільки я. Та на випадок чого, як ти кажеш, ніхто й не повірить, що це ти сам міг додуматися до такого.