К7
- Автор: Тис Юрій
- Серия: Бібліотека видавництва «Гомін України» #25
- Год: 1964
- Язык: украинский
- Год: Гомін України
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «К7». Краткое содержание книги:
Семен подзвонив до Рауля й розповів цілу подію. За хвилину приїхала поліція й забрала москаля геть.
— З цього виявляється, що найвищий час зникнути з цього терену. Кожна година для нас дорога! Гасько, треба повідомити в бюрі, що ми обоє виїхали на відпустку на місяць, шість тижнів, чи як хочеш. Візьми з собою у валізку що потребуєш, ми теж приспособимося до дороги, і за п’ять хвилин збірка в цій кімнаті!
— Як це так за п’ять хвилин? — запротестувала Гаська. — Я мушу подумати, що з собою взяти: сукенки, штани, светри та багато дечого іншого. Куди ми їдемо? Від цього залежить, що маю взяти з собою. Вам здається, що дівчина як ви: сорочку в течку і готов!
— За п’ять хвилин збірка! Як тебе не буде — їдемо обидва!
Гаська грюкнула дверима.
— Ти серйозно? — опитав я Семена.
Він засміявся.
— З годинником у руці можу тобі сказати, що за п’ять хвилин Гаська буде тут.
За п’ять хвилин ми з малими валізками у руках зійшли у підвал.
— Чим поїдемо? Автом?
— Можна літаком, а там винайняти авто до посілости дядька. Але літак може експлодувати в повітрі. Наше авто, що стоїть надворі, теж може бути підготоване ними. Поїдемо іншим возом.
Ми йшли підвалом до невеликої комірки, а там у куті стояла стара машина. Семен потиснув укритий ґудзик, і машина легко відсунулася вбік. Ми ввійшли в коридор, і за нами негайно закрився отвір, яким ми ввійшли. Скоро прохід поширився у велику підземну залу, ще не викінчену. Стіни в кількох місцях не були ще вкриті цементом і пластичним матеріалом. І тут стояло велике нове авто.
— О, я його ще ніколи не бачила! — скрикнула Гаська. — Дай мені, Семене, я поведу!
— Пізніше, а поки що я виїду за місто.
Коли авто ледь рушило з місця, розсунулася стіна. Ми виїхали на полянку позаду фабрики в незаселеній околиці. Травою доїхали до дороги, а з неї на шосе. Гаська і я оглянулися. На схилі горба темнів отвір, яким ми виїхали. Він засувався поволі назад, і незабаром знову зеленів спокійний схил гори. Семен круто повернув на шосе, і ми помчали вперед.
— Може, не завважили нас! — сказав Семен.
— А може, і завважили! — відповів я.
Ми мчали найвищою скорістю, а я постійно оглядався, чи хто не переслідує нас. На рівному шосе я ввімкнув радар. Незабаром прилад виявив, що за нами у віддалі двох миль їде авто зеленого кольору. Ми мчали далі. По десяти хвилинах авто далі було у віддалі двох миль.
— Зменшу скорість! — заявив Семен. — Побачимо, що це таке. Для певности візьміть знешкоджуючі пістолі. Я сам маю інший прилад.
Ми зменшили скорість наполовину. Ще й тоді їхали три рази скоріше, як наші батьки перед тридцятьма роками.
— Еге, зменшив так само скорість, їде за нами у віддалі двох миль!
— Атомове керування! — ствердив Семен. — Тільки чому не здоганяє нас?
— Певне, дожене пізніше, коли будемо сотні миль від міста, в безлюдній околиці. Рух на цьому шосе дуже малий. Мусимо приготовитися… — Семен завагався.
— До чого? — спитала Гаська.
Вона готовила наші оборонні прилади.
— До боротьби! — коротко відповів Семен.
Ми їхали далі мовчки. Семен раз-у-раз міняв скорість, а авто позаду завжди додержувалося своєї віддалі.
— Ввімкни радіо, — сказав Семен до мене, — і шукай на коротких хвилях.
Я зрозумів: він хотів знати, чи наш противник не порозумівається з кимось радіохвилями. Я шукав дуже докладно. Музика, якась чужа мова, знову музика.
— Шукай, шукай увесь час! — говорив Семен. — І так не маєш що робити. Може, натрапимо…
— Вони не мусять постійно говорити.
— Саме тому будь постійно на хвилях. Може, нам поталанить.
Після півгодини я зловив! З радіо летіли короткі московські слова:
— Засідка число три! Засідка число три! Пропустити обидва авта, чорне і зелене!
Голос повторив три рази ті самі слова і вмовк.
— Залишися на цій хвилі! — промовив Семен. — Це відноситься до нас. Вони зелене авто, ми спереду чорне.
— Що це значить? — спитала Гаська.
— Значить, що поки що ніхто нас не чіпатиме. Вони мають при шляху засідки, певне, віддавна приготовані. Ми вже минули три і наближаємося до четвертої засідки. А коли досі хтось наказував нас пропустити, то це значить, що одна з засідок нас не пропустить!