Світова гібридна війна: український фронт
- Автор: Горбулин Владимир Павлович
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7760-8
- Жанр: Политика
Электронная книга - «Світова гібридна війна: український фронт». Краткое содержание книги:
Сутність гібридної війни розглянуто у контексті системної кризи світової безпеки, а її феномен – як новітній вид глобального протистояння. Детально розглянуто причини та передумови російської агресії проти України, її стратегічні цілі, а також особливості ведення гібридної війни у різних вимірах: воєнному, політичному, економічному,соціальному, гуманітарному, інформаційному. Аналізуються локальні успіхи нашої держави у протидії ворожим планам РФ за окремими напрямами. Зроблено загальний висновок про доведення Україною своєї спроможності як держави, що відстоює свій суверенітет у боротьбі з агресором. Розглянуті питання реформування міжнародних безпекових інститутів та пошуку балансу сил у новій, гібридній реальності.
Розраховано на політиків, політичних аналітиків, державних службовців вищої ланки, науковців у сфері безпекознавства. Результати дослідження зацікавлять освітян, представників громадянського суспільства, а також національно свідомих громадян.
Також тривалий санкційний режим спричиняє згортання потенціалу РФ до швидкого відновлення власної економіки і зовнішньоекономічної діяльності. Значно зростають ризики фінансової та соціально-економічної кризи у країні;
— помірні втрати для решти країн світу. Вплив протистояння на країни, що підтримали Україну, нерівномірний, причому про прямі збитки практично не йдеться. А непрямих збитків зазнали переважно країни — члени ЄС та країни — сусіди РФ (насамперед Норвегія, Фінляндія та інші). Загалом втрати ЄС за два роки оцінюються в 64 млрд дол. США втраченої вигоди європейських виробників. Та оскільки ці підприємства активно переорієнтовуються на інші ринки, потенційні втрати для ЄС у майбутньому не перевищуватимуть 0,2 % ВВП щороку і динамічно зменшуватимуться[30]. Збитки всіх країн, що приєдналися до санкцій та економічного тиску у протистоянні з РФ (без урахування України) становлять до 47 млрд дол. США щороку. На сьогодні політика «контрсанкцій» РФ у практичній площині зазнала невдачі і ззовні, і всередині країни;
— неоднозначний ефект для економіки України. Україна як об’єкт агресії несе основний тягар втрат серед країн, що підтримують дотримання міжнародного порядку. Так, бар’єри у торгівлі з РФ потенційно призвели до скорочення ВВП країни за два роки на 10,8 % через значне згортання експорту до РФ. При цьому політика диверсифікації та імпортозаміщення низки позицій російського експорту, передусім енергоресурсів, сприяла паритетності втрат у торгівлі з РФ і формуванню позитивних результатів у зовнішній торгівлі загалом на тлі зростання видатків держави-агресора на окупацію дотаційних і депресивних територій України.
Між тим, до відновлення економічних зв’язків з РФ потенційна втрачена вигода для українських виробників сягатиме 12,7 млрд дол. США (або до 15,2 % від ВВП у 2015 р.) щороку. Проте такі втрати не чинитимуть визначального макроекономічного впливу на динаміку відновлення економіки країни. Зокрема при переорієнтації на ринки інших країн.
Отже, застосування санкцій та інших інструментів економічного тиску України та її союзників на РФ досягає мети політики санкцій — виснажує ресурси агресора та стримує його від активного загострення протистояння на Донбасі, спонукаючи до пошуку компромісів. При цьому втрати і України, і країн світу, що її підтримали, незрівнянно менші, ніж втрати РФ, передусім через загальне погіршення макроекономічних показників та значні видатки на окупацію. Економічний тиск міжнародної спільноти залишатиметься одним з основних і найбільш дієвих засобів впливу на Російську Федерацію.
15.3. Активізація радикальних та анти-європейських сил на підтримку Росії
Зусилля Москви з дестабілізації ситуації на Європейському континенті простягаються далеко за межі пострадянського простору. Якщо у Грузії та Україні Кремль вдався до реалізації силового сценарію, то у країнах ЄС та НАТО він зробив ставку на радикальні та реакційні елементи.
За останнє десятиліття партії, що ставлять під сумнів успіхи європейської інтеграції, підкреслюють важливість збереження суверенітету та національної ідентичності, отримали значну електоральну підтримку в країнах Європи. Їхні програми, спрямовані на консервативних або розчарованих соціальною несправедливістю виборців, звинувачують в усіх існуючих проблемах європейський наднаціональний проект. Ніби саме через ЄС на континенті зупинилося економічне зростання, зросла кількість мігрантів та посилилася загроза терористичних актів.
Незважаючи на різні політичні погляди щодо внутрішньої політики, крайні праві та ліві європейські сили дотримуються спільного бачення зовнішньої політики (євроскептицизм) та критикують тісні відносини країн ЄС із США. Російська Федерація розглядає розширення Європейського Союзу та НАТО як загрозу своїм національним інтересам та втручання у традиційні сфери впливу. Саме тому Кремль погоджується надавати таким силам фінансову та ідеологічну підтримку в обмін на просування наративів, які відповідають його інтересам.
Таким чином, євроскептицизм європейських радикальних сил збігається з принципами антизахідної риторики Москви. А для крайніх правих та лівих партій у Європі він є одним із найбільш вдалих інструментів отримання електоральних балів. Підтримка діяльності Європейського Союзу серед населення країн-членів упродовж останніх років зменшується, що дозволяє колишнім маргінальним політичним силам отримувати достатню кількість голосів для проходження в парламенти та регіональні органи влади своїх країн.