Світова гібридна війна: український фронт
- Автор: Горбулин Владимир Павлович
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7760-8
- Жанр: Политика
Электронная книга - «Світова гібридна війна: український фронт». Краткое содержание книги:
Сутність гібридної війни розглянуто у контексті системної кризи світової безпеки, а її феномен – як новітній вид глобального протистояння. Детально розглянуто причини та передумови російської агресії проти України, її стратегічні цілі, а також особливості ведення гібридної війни у різних вимірах: воєнному, політичному, економічному,соціальному, гуманітарному, інформаційному. Аналізуються локальні успіхи нашої держави у протидії ворожим планам РФ за окремими напрямами. Зроблено загальний висновок про доведення Україною своєї спроможності як держави, що відстоює свій суверенітет у боротьбі з агресором. Розглянуті питання реформування міжнародних безпекових інститутів та пошуку балансу сил у новій, гібридній реальності.
Розраховано на політиків, політичних аналітиків, державних службовців вищої ланки, науковців у сфері безпекознавства. Результати дослідження зацікавлять освітян, представників громадянського суспільства, а також національно свідомих громадян.
Комплексні українські санкції були оголошені урядом у липні 2015 р., більш як через рік після початку подій на Донбасі. Почасти вони повторюють санкції ЄС. Крім того, від початку конфлікту Київ здійснив низку заходів щодо РФ: було зупинено співпрацю (наприклад військову, науково-дослідну тощо), блоковано Крим та інші окуповані території, обмежено прикордонний рух, російське телерадіомовлення в Україні тощо.
Між тим, міжнародні та українські економічні санкції мають вибірковий характер щодо певних осіб, організацій і посадових осіб органів державної влади РФ, що підтримують збройний конфлікт на сході України або залучені до господарського освоєння анексованої території України. Застосування санкцій США, ЄС і Україною набуло перманентного продовження і поширилося на нове коло осіб (наприклад, на сьогодні санкції ЄС поширюються на 200 осіб і 70 підприємств). Водночас із початку березня 2015 р., коли анонсувалося запровадження основних секторальних санкцій, повноцінного введення третього етапу міжнародних та українських санкцій не відбулося.
Натомість ЄС і США використовують тактику поступового обмеження агресора і заморожування нинішньої санкційної ситуації. Так, ЄС послідовно реалізував антидемпінгові обмеження щодо російської металургії (з лютого 2016 р.) та вдається до оскарження рішень російського уряду про обмеження експорту ЄС до РФ в арбітражі СОТ. США у вересні 2016 р. двічі значно розширювали коло суб’єктів, залучених до окупації Криму (будівництво інфраструктури і підтримка торгівлі)[3], і тих, що ведуть зовнішньоекономічну діяльність у сфері військових та високих технологій[4]. Також розроблено і проведено попередній розгляд закону США «Акт стабільності і демократії в Україні» про встановлення низки застережень щодо анексії Криму і відновлення суверенітету та цілісності України[5].
Суперечливість уведення санкцій та застосування економічного тиску пояснюється низкою передумов, що їх сторони протистояння враховують у власному позиціонуванні:
— тривала недружня політика РФ до України. Від моменту розпаду Радянського Союзу Російська Федерація широко використовує економічний тиск у взаємодії із сусідніми державами, передусім у фінансовій, енергетичній і торговельній сферах. Так, російсько-українські відносини постійно перебували у фокусі російської «інтеграційної» політики. Це час від часу провокувало виникнення і значне загострення грошово-кредитних суперечок (із 1991 р.)[6], газових конфліктів (з 1993 р.), а також активне транзитне і торговельне протистояння (з 2012 р.). Соціально-економічне і політичне середовище в Україні зазнавало перманентних, керованих іззовні, потрясінь.
Тому вчинення збройних агресивних дій щодо України й анексія Криму стали логічним продовженням тривалої стратегії РФ з обмеження українського суверенітету у різний спосіб. Курс на збереження контролю за українським політичним простором та економікою країни продовжило застосування методів гібридної, або нелінійної, війни[7].
Тривалий режим санкцій підвищує економічний тиск на розвиток і потенціал РФ у сучасному світі[8]. Проте економічний вплив санкцій у РФ розглядають як слабкість опонентів[9]. Російське суспільство й еліта залишаються у полоні традиційних уявлень, за якими нездатність (небажання) на силові дії відповісти силовими контрдіями вважається недієздатністю узагалі.
Через це Україні не слід сподіватися, що внаслідок санкцій чи значного економічного тиску, без застосування дій, симетричних російським, РФ вдасться повернути до статус-кво 2013 р., змусити змінити сучасну політику щодо України або змусити повернути Крим. Такий перебіг подій експерти вважають малоймовірним;
— превентивний характер західних санкцій. Застосування санкцій у сучасному світі значно змінилося з моменту першої такої практики. З грубого інструменту негайного обмеження економічної взаємодії між країнами (наприклад, те чи інше ембарго) санкції перетворилися на максимально вибіркові[10]. Це дозволяє не завдавати катастрофічної шкоди стороні, на яку накладаються санкції, однак змушує її йти на поступки щодо дотримання вимог західних партнерів. Тобто застосування санкцій Заходу до РФ переважно не має на меті крах держави чи її економіки — відбуваються лише встановлення певних «червоних ліній» для подальшого спільного довгострокового розвитку та заклик до виконання загальноприйнятих правил співіснування.