Світова гібридна війна: український фронт
- Автор: Горбулин Владимир Павлович
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7760-8
- Жанр: Политика
Электронная книга - «Світова гібридна війна: український фронт». Краткое содержание книги:
Сутність гібридної війни розглянуто у контексті системної кризи світової безпеки, а її феномен – як новітній вид глобального протистояння. Детально розглянуто причини та передумови російської агресії проти України, її стратегічні цілі, а також особливості ведення гібридної війни у різних вимірах: воєнному, політичному, економічному,соціальному, гуманітарному, інформаційному. Аналізуються локальні успіхи нашої держави у протидії ворожим планам РФ за окремими напрямами. Зроблено загальний висновок про доведення Україною своєї спроможності як держави, що відстоює свій суверенітет у боротьбі з агресором. Розглянуті питання реформування міжнародних безпекових інститутів та пошуку балансу сил у новій, гібридній реальності.
Розраховано на політиків, політичних аналітиків, державних службовців вищої ланки, науковців у сфері безпекознавства. Результати дослідження зацікавлять освітян, представників громадянського суспільства, а також національно свідомих громадян.
Визначити справжній масштаб впливу політики санкцій та інших форм економічного тиску дуже складно, бо процеси в російській та світовій економіці хоча й непрямо, але взаємопов’язані. На сьогодні загальні економічні втрати РФ лише від дії санкцій оцінюються у сукупне згортання її економіки на 6,0 % ВВП (від рівня 2013 р.), сукупний чистий відплив капіталу на 160—170 млрд дол. США. Тобто під дією санкцій економіка РФ[12] щороку скорочується на понад 2,0 % ВВП, а також відчуває поточний дефіцит зовнішнього капіталу та запозичень для економіки у понад 50 млрд дол. США на рік[13].
Крім того, перші результати протистояння і застосування політики санкцій до РФ та її реакція на них дозволяють зробити певні висновки. Відбулися:
— безповоротне сповільнення динаміки розвитку економіки. Якби економічного тиску не було, у період 2014—2016 рр. лише потенційна інтенсифікація зусиль у зовнішній торгівлі дозволила б РФ досягти зростання у понад 4,0 % ВВП щороку[14]. Тому з урахуванням утраченої вигоди тиск санкцій у 2016 р. провокує падіння економіки, що оцінюється в 6,0 % ВВП країни. Опосередковано тиск санкцій значно сповільнює економіку.
При цьому, у випадку негайного скасування санкцій, їх середньостроковий вплив на РФ, за оцінками аналітичного агентства Moody’s, становитиме згортання реального ВВП країни до 2020 р. на 1,0—1,5 %[15]. Тривале збереження санкцій може призвести до кумулятивних втрат в обсязі виробництва до 9,0 % ВВП, оскільки зменшення нагромадження капіталу і передачі технологій веде до послаблення і без того низького зростання продуктивності у країні[16];
— прискорене використання державних резервів. Тривала негативна кон’юнктура на світовому сировинному ринку спровокувала падіння доходів виробників основних товарів російського експорту, передусім сирої нафти. Стрімко знизилися податкові й митні надходження до федерального і регіональних бюджетів РФ. Виник значний дефіцит бюджету для реалізації зобов’язань держави та істотно зріс тиск на національну валюту на ринку.
Проте внаслідок санкцій отримання дешевих зовнішніх запозичень ускладнилося.
Це викликало прискорене використання державних резервів. Так, міжнародні валютні резерви РФ за період протистояння скоротилися на 25,3 % (або 130,3 млрд дол. США, грудень 2013—2016 р.)[17], у т. ч. сукупні кошти Резервного фонду і Фонду національного добробуту РФ — на 41,7 % (або 73,44 млрд дол. США)[18]. Таке використання внутрішніх резервів на тлі згортання інвестиційної діяльності у країні посилює інфляційний тиск та ризики виникнення фінансової кризи. Падіння резервів триває, відтак виникають нові ризики кризи неплатежів, що може мати непередбачувані наслідки для соціально-економічної ситуації в РФ;
— наростання прямих військових та «інтеграційних» видатків. Політика санкцій обумовлює постійне зростання видатків РФ на підтримання воєнного паритету у регіоні та значні прямі видатки на господарську інтеграцію анексованого Криму, а також підтримку спецоперації на сході України. Так, у 2014—2016 рр. сукупні видатки РФ на ці цілі становитимуть понад 49,2 млрд дол. США або, в середньому, до 1,4 % ВВП країни щороку без урахування поточних витрат на забезпечення збройних сил (у роки до агресії — не більш як 4,5 % ВВП) у федеральному бюджеті країни.
Водночас, за дослідженнями Інституту економічної політики імені Т. Є. Гайдара, сукупні видатки на «оборону» з урахуванням пов’язаних статей бюджету на цей час сягають 5,4 % ВВП[19]. Також зростають видатки на військову операцію у Сирії (за рік її проведення — до 1 млрд дол. США).
У разі продовження протистояння загальний тягар прямих видатків щороку у 2017—2020 рр. перевищуватиме 1,7 % ВВП у бюджеті РФ (або сягатиме 59,8 млрд дол. США) без урахування поточних видатків на збройні сили країни. Прямі військові витрати, зокрема фінансування різноманітних спецоперацій (насамперед підтримка терористичних організацій на Сході України), становитимуть понад 80 % окупаційних асигнувань.
До прикладу, прямі оборонні видатки Української держави (до 2,7 % ВВП країни) залишаються подеколи на рівні, нижчому за поточне забезпечення збройних сил у схожих країнах світу за мирного часу;
— невиправдане запровадження продовольчого ембарго. РФ у відповідь на низку санкцій країн світу ввела заборону на ввезення до країни продуктів харчування, передусім із країн Європи (імпорт таких товарів знизився до 10 % від обсягів до заборони). Проте помітного пожвавлення у харчовій промисловості РФ не відбулося. Відсутність сучасних аграрних технологій, насіннєвого фонду, спеціальних добрив, харчових замінників, а також закриття ринку дешевих зовнішніх запозичень практично повністю перекреслило сподівання на значне пожвавлення внутрішнього аграрного виробництва несировинного характеру[20]. Натомість значно, подекуди вдвічі, зросли внутрішні ціни на продовольчому ринку.