Українець і Москвин: дві протилежності

Так примушені були москвини самим життям (та їхніми загарбницькими планами) дозволити французам та бельгійцям розбудувати український Донбас і Кривий Ріг.

Дослідивши природні умови для розвитку Донбасу (і взагалі української промисловости), європейські фахівці–фінансисти побачили, що вони можуть заробити багато більше, продаючи москвинам не європейське залізо та вугіль, а українське. Але вони також добре розуміли мету економічної політики москвинів щодо України. Вони добре бачили і політичну безсильність України захистити свої права і знали, що деспотичний, централістичний моковський уряд буде перешкоджувати їм розбудувати Донбас, якщо вони не куплять уряд і москвинів якоюсь ціною.

Тою ціною стала НАЦІОНАЛЬНІСТЬ власників Донбасу (взагалі промисловості України). Французи погодилися дати москвинам велику пайку в промисловості України.

Але українські промисловці і фінансисти, попри московські утиски та перешкоди, почали ставати на власні ноги, бо життя (економіка) примусило московський уряд купувати в Україні багато устаткування для нових залізниць і вугіль для них. Українці зорганізували кілька своїх великих промислових та фінансових підприємств, як, напр., Донецько–Юрівське Металургійне Товариство, Олексіївсько–Дніпровське Металургійне Товариство, Таганрозьке Металургійне Товариство, Київський Комерційний Банк, Харківський Комерційний Банк та інші.

Отже, щоб опанувати Донбас, треба булуперше знищити конкурентів–українців. І московський уряд, московські фінансисти (Рябушинскій, Путілов, Авдаков, Утін, Плотніков та ін.) і французькі фінансисти (Тельман Банк), порозумівшись, спільними силами викликали різними фінансовими (і не фінансовими) махінаціями велику економічну кризу в Україні (аналогія до голоду в Україні 1933 року). Московський уряд зробив грошову «реформу», зменшив ціну на українське збіжжя (а воно ж було головним експортовим товаром України), «закупив» запівдарма і вивіз з України, с. т. зайвий раз пограбував Україну (знову аналогія з СССР). Московські ж фінансисти з допомогою свого уряду зорганізували з 10 найбільших петербурзьких та московських банків великий фінансовий синдикат, який змонополізував весь кредит в імперії. Тут треба пригадати, що московські приватні банки фактично були напівдержавні, бо уряд давав їм «пасобія» (іноді понад 100 мільйонів рублів) в різній формі і сам призначав директорів тих «приватних» банків. Бельгійські та французькі фінансисти дали московським великі позички і купили на багато мільйонів рублів московські уділи. Московський уряд зменшив закупки в Україні, збільшив промислові податки і податки на українські вироби. Згаданий синдикат закрив українцям кредит. Українські промисловці та фінансисти пробували були боротися, але їм несила була побороти об’єднаний наступ уряду, московських і французьких капіталістів, і вони збанкрутували.