Українець і Москвин: дві протилежності

П’ятнадцять мільйонів людей! Та це ж УСЕ населення такої великої держави, як, наприклад, Канада! Скільки–то було б у цілому світі крику: скільки–то було би попливло до Канади з усього світу кораблів з допомогою, якщо б у Канаді сталася одна сота того жаху, що в Україні в 1933 році! А про жахливий голод в Україні в 1933 році ані один уряд в світі не сказав ані словечка. Правда, москвини вжили всіх засобів, щоб світ не дізнався про той голод. Вони заборонили чужоземним кореспондентам вступ до України; не пошкодували великих грошей, щоб підкупити тих коресподентів і світову пресу загалом. Проте, голод був такий жахливо великий, що його годі було закрити. Знайшлася в Европі і чесна преса, яка оприлюднила фотографії жахливих голодових сцен та інші документи про голод. Українська еміграція та галичани, які завдяки своїм офіційним постам у Польщі мали можливість дістатися до Ліги Націй, вимагали від неї допомоги Україні. Але Ліґа Націй (Генеральний Секретаріят) не хотів помагати, викручуючись формальністю, мовляв, сам уряд УССР не просить про допомогу й офіційно запевняє, що голоду нема, отже, Ліґа Націй не має формальних підстав втручатись у внутрішні справи СССР. Все ж Український Комітет Допомоги Голодним (пані Мілена Рудницька) переконала Міжнародний Червоний Хрест, щоб він запропонував урядові СССР допомогти голодним в Україні. МЧХ запропонував, але уряд СССР відповів, що Україна не потребує допомоги, бо ніякого голоду там нема.

Ліґа Націй складалася з представників майже всіх держав світу. Домінуючу роль в ній грали Франція та Англія. Америка (ЗСА) не була членом Ліґи, але мала там свого обсерватора, на якого голос дуже вважали члени Ліґи. Уряди Франції, Англії, Америки (ЗСА) та інших християнських держав мали купи фотографій голоду і відомостей про той голод від своїх амбасадорів, консулів, аґентів. Але всі ті документи про голод в Україні вони ховали до секретних шаф і не публікували. Чому? Бо саме тоді прийшов до влади в Німеччині А. Гітлер, який цілком відкрито почав готувати Німеччину до війни. Перелякані європейці та американці, пригадавши старий союз з Московською імперією 1914 року, почали складати плани нового союзу з нею проти Німеччини і з поспіхом залицятися до москвинів. Отже, сваритися з москвинами із–за якихось не знаних їм українців псував би ті залицяння. Розпучливих благань української еміґрації й українців з Галичини (і Буковини) про допомогу Україні НЕ ХОТІЛИ ЧУТИ.