Українець і Москвин: дві протилежності
- Автор: Штепа Павло
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Відродження
- ISBN: 978-966-538-277-0
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Українець і Москвин: дві протилежності». Краткое содержание книги:
Видання вирізняється величезним масивом залученої інформації, однозначністю інтерпретацій історичних та ін. фактів, безкомпромісністю авторської позиції. Тому — залежно від ставлення до української ідеї — воно викличе гарячий схвальний відгук в одних читачів і обурення в інших.
Видання книги «Українець і москвин» є відповіддю на нескінченний потік антиукраїнських публікацій у Росії й Україні та на такі ж висловлювання багатьох російських політиків і московських п’ятиколонників на українській землі.
В українських містах ще за праісторичних часів (скитських, сарматських) жило багато чужинців: торгівців, ремісників тощо.
Так само було і за Київської імперії, за Литовсько–Руської держави і за Гетьманщини. Були представники всіх націй: греки, татари, турки, араби, волохи, німці, англійці, голландці, французи, італійці, жиди та інші. Лише не було представників одної нації — московської. Але вже «в 1832 році в Україні 45% промисловців і 57% торгівців були москвинами» (В. Слабченко). А в 1914 році на вищих та середніх адміністративних постах в Україні було 90% москвинів; на нижчих (без сільських) дещо менше.
Такий скорий зріст числа москвинів в Україні не є дивним, бо московські фінансові і промислові трести охоче давали (бо уряд гарантував) великі кредити тим своїм москвинам, які відкривали свої підприємства в Україні. Десятки тисяч їх розмножилися в Україні в цей спосіб. Жодних кредитів не діставав українець. Коли ж українці своїми силами зорганізували кредит (банки), то московські трести з допомогою свого уряду нищили їх у зародку. Так, напр., знищили Київський та Харківський українські банки, про що ми говорили.
Ми вже говорили, що московський царський уряд у XVIII–XIX ст. привозив з Московщини і оселював в Україні своїх кацапів десятками тисяч. Точнісінько це робить і московський пролетарський уряд, привозячи своїх 10–тисячників, 40–тисячників з Московщини в Україну. Різниця лише та (прогрес), що царський уряд давав тим зайдам нашу землю і казав їм обробляти її самим, власними силами. Пролетарський же московський уряд дає своїм привезеним з Московщини 40–тисячникам українську землю разом з українськими рабами, що обробляють ту землю, а зайда–кацап має лише «блаґатворна вліять»… наганом на дурних хахлів. Не помилимося дуже, коли скажемо, що за останні 40 років оселилося в Україні добрих 6–8 мільйонів москвинів. Ну, а українці — народ щирий. Щоб віддячити старшому братові, вони добровільно виїздять на північ до Московщини і навіть ще дальше… поза нашу планету, в небесні простори. 15 мільйонів «виїхало», а врахувавши і ненароджені діти, то добрих 30 мільйонів.
Московський історик В. Ключєвскій пише: «Бюджет імперії з 20 мільйонів рублів у 1709 році підскочив за 15 років на 70 мільйонів рублів у 1724 році. За 50 років після 1709 р. (по Полтаві. — П. Ш.) податки в Україні зросли на 40%. У Московщині тоді платили податку 49 коп. від двору, а в Україні платили 1 руб. 21 коп. від двору» («Курс рускай історіі»). Уже тоді Московський уряд оподатковував українців на 250% тяжче, ніж москвинів.
Цю самісіньку політику ведуть москвини і тепер в СССР. Весь СССР поділено на 12 «зон» (обширів) шодо висоти оплати за працю. Україну записано до першої «зони», с. т. до найдешевшої, а Московщину до 12–ої, с. т. до найдорожчої. Наприклад, чорнороб на будові дістає на день: у Московщині 16 руб. 56 коп., а в Україні 9 руб. 16 коп. Для фахівців ця різниця виростає до 200% (Н. Трофімов. «Оплата труда в МТС»). Різниця в оплатах праці колгоспника далеко більша. В Україні колгоспник одержує за один «трудодень» 1,2 кг збіжжя, а в Московщині — 5,3 кг, с. т. на 440% більше. А до того ж треба взяти на увагу, що український багатющий чорнозем дає в кілька разів більше прибутків (пшениця, цукровий буряк, кукурудза, бавовна, олійні рослини), ніж бідна московська земля (жито, овес, картопля). Отже, врахувавши цю різницю в прибутковості землі української і московської, бачимо, що за випродуковані рільничі продукти на суму 1000 рублів уряд СССР платить московському колгоспникові 160 рублів, а українському — 7 рублів, с. т. Москвин одержує на 2570% більше!
Чому ж москвини мали б скидати свій теперішній уряд (комунуністичну партію), коли він платить їм у 200, навіть у 2000 разів більше, як «інародцам» (немосквинам). А до того ще дає кільком мільйонам москвинів легкий хліб галапасів — підганяйлів колоніяльних рабів — немосквинів? Москвин не є такий дурний, щоб не розуміти цього.
До такого ґеніяльно–цинічного плану не додумалася дворянсько–буржуазна Московщина. Хоч вона і відбирала останню кожушину чи корову за несплачення податку, проте за 200 років її панування в Україні не померла з голоду не те що людина, але навіть ані одна коняка чи собака. За московської ж пролетарської влади за 20 років вигинуло трьома наворотами з голоду–холоду понад 15 мільйонів українців (але ані один москвин не вмер з голоду–холоду).