Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
— Як поживає «Та, з каналу ТБ-4»? — поцікавилася Еріка Берґер.
— Холодна, як і завжди.
Еріка Берґер засміялася.
— Якщо не пильнуватимеш себе, вона стане в тебе нав’язливою ідеєю. Подумати тільки, є дівчина, на яку не діють чари Блумквіста.
— Взагалі-то за всі ці роки таких дівчат було кілька, — сказав Мікаель Блумквіст. — Як минув твій день?
— Пусто-дурно. Але я погодилася взяти участь у дебатах про «СМП» в Клубі публіцистів. Це буде мій останній внесок у цю справу.
— Чудово.
— До чого ж я рада, що повернулася назад у «Міленіум», — сказала вона.
— А я який радий цьому, ти навіть не уявляєш. Ніяк отямитись не можу.
— Знову стало приємно ходити на роботу.
— Гм.
— Я щаслива.
— А мені треба збігати до вбиральні, — сказав Мікаель, підводячись.
Він зробив кілька кроків і ледве не зіткнувся з чоловіком років тридцяти п'яти, що якраз увійшов до дверей. Мікаель відзначив, що в того східноєвропейська зовнішність, і пильно на нього поглянув. Потім він побачив автомат.
Коли вони проїздили Ріддархольмен, зателефонував Торстен Едклінт і повідомив, що ні Мікаель Блумквіст, ні Еріка Берґер на дзвінки не відповідають. Можливо, обоє відключили на час вечері мобільні телефони.
Моніка Фігуерола вилаялася і проскочила площу Сьодермальмсторґ на швидкості, що наближалася до вісімдесяти кілометрів на годину. Натиснувши на гудок, вона різко завернула на Хурнсґатан. Куртові Свенссону довелося схопитися за дверці машини — він якраз витягнув табельну зброю і перевіряв, чи заряджена вона. Соня Мудіґ, що сиділа на задньому сидінні, займалася тим самим.
— Треба попросити підкріплення, — сказав Курт Свенссон. — Брати Ніколик — це серйозно.
Моніка Фігуерола кивнула.
— Зробимо так, — розпорядилася вона. — Ми з Сонею підемо прямо в «Казанчик Саміра» — можливо, вони там сидять. А ти, Курте, оскільки знаєш братів Ніколик в обличчя, залишишся на вулиці і вестимеш спостереження.
— Гаразд.
— Якщо все спокійно, ми відразу заберемо Блумквіста з Берґер і відвеземо їх до управління. Якщо ж відчуємо недобре, то залишимося в ресторані і викличемо підкріплення.
— Добре, — погодилася Соня Мудіґ.
Моніка Фігуерола все ще їхала по Хурнсґатан, коли у неї під панеллю управління затріщала поліцейська рація.
Всім постам. Сигнал тривоги — постріли на Тавастгатан в районі Сьодермальм. Сигнал надійшов з ресторану «Казанчик Саміра».
Моніка Фігуерола відчула, що у неї всередині все похололо.
Еріка Берґер бачила, як по дорозі до вбиральні Мікаель Блумквіст зіткнувся біля вхідних дверей з чоловіком років тридцяти п'яти. Їй здалося, що цей невідомий чоловік поглянув на Мікаеля із здивуванням, і вона подумала, що, можливо, Мікаель з ним знайомий.
Потім Еріка побачила, як чоловік зробив крок назад і кинув сумку на підлогу. Спочатку вона навіть не зрозуміла, що відбувається. Чоловік підняв автомат і спрямував ствол на Мікаеля Блумквіста, а вона сиділа, немов паралізована.
Мікаель Блумквіст зреагував, не замислюючись. Він викинув уперед ліву руку, вхопився за ствол і спрямував його в стелю. На мікроскопічну частку секунди дуло мелькнуло в нього перед обличчям.
Цокотіння автомата пролунало в тісному приміщенні оглушливо. Міро Ніколик зробив одинадцять пострілів, на Мікаеля із стелі дощем сипалися штукатурка і скалки ламп. На якусь коротку мить Мікаель Блумквіст утупився просто в очі вбивці.
Потім Міро Ніколик ступив крок назад і рвонув зброю на себе. Від несподіванки Мікаель випустив дуло. Раптом він зрозумів, що йому загрожує смертельна небезпека. Замість того щоб спробувати сховатися, він, не вагаючись, кинувся прямо на вбивцю. Пізніше Мікаель зрозумів, що, якби він зреагував інакше — присів чи відступив назад, — його б пристрелили на місці. Мікаель знову вхопився за дуло автомата і спробував усією своєю вагою притиснути вбивцю до стіни. Він почув іще шість чи сім пострілів і став несамовито смикати за автомат, щоб спрямувати дуло в підлогу.
Коли пролунала друга серія пострілів, Еріка Берґер інстинктивно сіла навпочіпки і впала, ударившись головою об стілець. Потім вона скрутилася на підлозі, підвела погляд і побачила, що на стіні, прямо за тим місцем, де вона щойно сиділа, з’явилися три кульові отвори.
Шокована, вона повернула голову і побачила, що Мікаель Блумквіст борюкається з чоловіком біля входу — опустившись на одне коліно, намагається вирвати автомат, за який тримається обіруч, а вбивця смикається, намагаючись вивільнитися, і раз у раз б’є Мікаеля кулаком в обличчя і в скроню.