Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
8. Правила охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії, що встановлені законодавством України про працю, повною мірою, але з урахуванням особливостей організації режиму відбування покарання у виді позбавлення волі, дотримуються в УВП.
Як зазначено у ч. 4 ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. Механізм захисту цього права визначений у спеціальному Законі України «Про охорону праці», КЗпПУ та інших нормативно-правових актах, включаючи ДКВС України. Зокрема, цим питанням присвячена глава XI КЗпПУ (статті 153—173), п. 95 ПВР УВП, ст. 271 КК України, джерела з судової практики тощо.
Крім цього, перелік робіт з підвищеною небезпекою та умови роботи на них записані у спеціальних нормативно-правових актах.
Стаття 120. Оплата праці засуджених до позбавлення волі
1. Праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань.
2. У виправних колоніях на особовий рахунок засуджених, які виконують норми виробітку або встановлені завдання і не допускають порушень режиму, зараховується незалежно від усіх відрахувань п’ятнадцять відсотків, а на особовий рахунок засуджених чоловіків віком понад шістдесят років, жінок — понад п’ятдесят п’ять років, інвалідів першої та другої груп, хворих на активну форму туберкульозу, вагітних жінок, жінок, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, — не менш як п’ятдесят відсотків нарахованого їм місячного заробітку.
Засудженим, які відбувають покарання у виховних колоніях, дільницях соціальної реабілітації виправних колоній, колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, а також засудженим жінкам, яким дозволено проживання за межами виправної колонії, на особовий рахунок зараховується незалежно від усіх відрахувань не менш як сімдесят п’ять відсотків нарахованого їм місячного заробітку.
1. Термін «оплата» означає платити, вносити плату за що-небудь; платити кому-небудь за роботу, послуги тощо.
Як зазначено в ч. 4 ст. 43 Конституції України, кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ч. 1 ст. 94 КЗпПУ). При цьому розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
У той самий час, мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт) (ч. 1 ст. 95 КЗпПУ).
Питання державного й договірного регулювання оплати праці, прав працівників, включаючи засуджених, на оплату праці та їх захист визначається КЗпПУ, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами. Судовий механізм охорони суспільно-трудових відносин відображений у постановах Пленуму Верховного Суду України від 10 жовтня 1982 р. № 6 «Про практику застосування судами України законодавства у справах, пов’язаних з порушенням законодавства про охорону праці», від 1 листопада 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», від 30 травня 1997 р. № 7 «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина» та ін.
2. Форми і системи оплати праці засуджених, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами ДКВС України. При цьому їх зміст не може суперечити ст. 19 Конституції України та рішенню Конституційного Суду України від 9 липня 1998 р. № 12-рп/98 (справа про тлумачення терміна «законодавство»).
Згідно з чинним трудовим законодавством України, основними формами й системами оплати праці є:
а) тарифна система оплати праці (ст. 96 КЗпПУ);
б) погодинна, відрядна, індивідуальна та колективна оплата праці (ст. 97 КЗпПУ);