Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
8. Термін «можуть», що вжитий законодавцем у ч. 5 статті, що коментується, означає: адміністрація УВП вправі залучати засуджених до виконання певних робіт без їх оплати. У свою чергу, для осіб, які відбувають покарання, участь у такій трудовій діяльності виходячи зі змісту ч. 1 ст. 9 «Основні обов’язки засуджених» та ч. 3 ст. 107 КВК України «Права і обов’язки засуджених до позбавлення волі» є обов’язковою. Більш того, невиконання засудженими цих обов’язків тягне за собою встановлену законом відповідальність, включаючи кримінальну (зокрема, за ст. 391 КК «Злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи»).
Перелік зазначених у цій нормі робіт є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а їх виконання передбачає дотримання ряду істотних умов:
а) до цих робіт засуджені залучаються в порядку черговості.
Для забезпечення даної вимоги начальник відділення соціально-психологічної служби складає графік, який затверджується начальником УВП, та веде
облік виконаних робіт (включаючи облік годин, що були відпрацьовані), і осіб, які залучалися безоплатно до їх виконання.
Термін «як правило» означає, що виходячи з конкретних життєвих обставин, умов виконання та відбування покарання і т. ін. черговість залучення засуджених до зазначених робіт може і не дотримуватись (хвороба засудженого; тимчасовий перевід в іншу УВП чи ДІЗО; перебування на побаченні тощо). Проте кількість відпрацьованих засудженим безоплатних годин щомісячно та за весь час тримання у місцях позбавлення волі має бути однаковою для кожної окремо взятої особи;
б) вказані обов’язки засуджені виконують у неробочий час.
Поняття робочого часу визначено у главі IV КЗпПУ (статті 50—65). При цьому нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год. на тиждень. Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається ПВР УВП і розпорядком дня (п. 31 ПВР УВП). Саме у розпорядку дня визначаються години для залучення засуджених до виконання робіт без їх оплати (додаток 10 до цих Правил). Зазвичай такі роботи виконуються у часи проведення соціально-виховної та культурно-масової роботи;
в) тривалість виконання визначених адміністрацією безоплатних робіт не може перевищувати двох годин на день.
Це означає, що засуджений може виконати визначену роботу одноразово протягом двох годин або по частинах кілька разів у загальній сумі до двох годин на день (ст. 60 КЗпПУ).
Визначені у законі умови носять системний характер, тобто, відсутність принаймні однієї з умов, визначених у ч. 5 статті, що коментується, веде до незаконної діяльності адміністрації УВП.
9. Залучення засуджених до позбавлення волі до суспільно корисної праці є загальновизнаною міжнародною практикою. Зокрема, у пунктах 71—76 Європейських тюремних правил зазначено, що праця у в’язниці розглядається як позитивний елемент виправлення, професійної підготовки та управління установою.
У той самий час, і умови праці, і заробітки, і охорона праці та інші суттєві умови використання праці засуджених в УВП України не відповідають міжнародним стандартам і породжують справедливі нарікання як вітчизняних експертів, так і їх зарубіжних колег.
Стаття 119. Умови праці засуджених до позбавлення волі
1. Для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого законодавством про працю. Час початку і закінчення роботи (зміни) визначаються адміністрацією колонії. Засуджені звільняються від роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, визначені законодавством про працю.
2. З урахуванням характеру виконуваних засудженим робіт допускається підсумований облік робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.
3. Праця засуджених організовується з додержанням правил охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії, встановлених законодавством про працю.
1. У частині 2 ст. 45 Конституції України зазначено положення про те, що тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
У статті 50 КЗпПУ встановлено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год. на тиждень. У статті 51 цього ж Кодексу закріплена скорочена тривалість робочого часу (для неповнолітніх осіб; учнів; працівників, задіяних на роботах зі шкідливими умовами праці) — 24 год. або 36 год. на тиждень.