Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
2. Робочий тиждень — норма тривалості робочого часу в календарному тижні, встановленому законодавством України. Відповідно до норм КЗпПУ (статті 52—54, 56, 61 та ін.), для працівників встановлюється п’ятиденний або шестиденний робочий тиждень і тривалість щоденної роботи (7 год. при тижневій нормі 40 год., 6 год. — при тижневій нормі 36 год. та 4 год. — при тижневій нормі 24 год.).
Робочий час — термін, протягом якого працівники, відповідно до ПВР УВП, зобов’язані виконувати трудові обов’язки, передбачені трудовим договором.
3. Умови праці для засуджених до позбавлення волі носять як загальний (встановлені Конституцією та КЗпПУ), так і кримінально-виконавчий характер (визначаються нормативно-правовими актами з питань виконання покарань). Зокрема, час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) для засуджених передбачається не Правилами внутрішнього трудового розпорядку (ст. 57 КЗпПУ), а Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. Так, у п. 31 ПВР УВП зазначено, що розпорядок дня включає і час перебування засудженого на виробництві. Цей розпорядок дня затверджується начальником УВП, узгоджується з начальником територіального органу управління ДКВС України, доводиться до відома засуджених і персоналу колонії та вивішується на стенді в черговій частині, місцях цілодобового несення служби черговою зміною, місцях надання побутових послуг засудженим (додаток № 10 до ПВР УВП). При цьому, якщо засуджені працюють на виробництві в кілька змін, то розпорядок дня складається для кожної зміни.
Кримінально-виконавче законодавство України та відомчі нормативно-правові акти ДКВС України закріпили й інші особливості умов праці засуджених до позбавлення волі. Разом з тим, у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» зазначено, що робота, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду, не вважається примусовою.
4. Як зазначено у ст. 53 КЗпПУ, напередодні святкових і неробочих днів (ст. 73), тривалість роботи працівників, крім осіб, зазначених у ст. 51 цього Кодексу, скорочується на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні. Більш того, напередодні вихідних тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати п’яти годин.
5. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п’ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства (ст. 67 КЗпПУ). При цьому за п’ятиденного робочого тижня працівникам надається два вихідні дні на тиждень, а за шестиденного — один вихідний день.
У статтях 68—69 КЗпПУ встановлені умови визначення вихідних днів на деяких об’єктах роботи, а у ст. 71 — винятковий порядок залучення до роботи у вихідні дні.
6. До святкових і неробочих днів законодавець відносить (ст. 73 КЗпПУ):
• 1 січня — Новий рік;
• 8 березня — Міжнародний жіночий день;
• 1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих;
• 9 травня — День Перемоги;
• 28 червня — День Конституції України;
• 24 серпня — День незалежності України.
Робота також не проводиться в дні релігійних свят:
• 7 січня — Різдво Христове;
• один день (неділя) — Великдень;
• один день (неділя) — Трійця.
За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують ці релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні.
Положення КЗпПУ про вихідні, святкові та неробочі дні поширюється і на засуджених до позбавлення волі.
7. Враховуючи те, що УВП за своєю природою є безперервно діючою державною установою, у тому числі такою, що функціонує цілодобово, а також те, що на деяких підприємствах колоній діє безперервне виробництво, на засуджених поширюється положення ст. 61 КЗпПУ про підсумковий облік робочого часу, а саме: на тих об’єктах, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається запровадження підсумкового обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 50—51 КЗпПУ). Крім цього, на засуджених поширюється дія закону про обмеження надурочних годин (статті 62, 63, 65 КЗпПУ), про заборону роботи у вихідні дні (ст. 71) та деякі інші умови праці, що визначені у чинному законодавстві про працю України.