Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
З цього випливає, що діяльність установ по виконанню покарань по залученню засуджених до позбавлення волі на певний строк є законною (статті 19, 43, 63 Конституції України та ст. 45 КВК).
Проте аналіз статей 7—9, 107 КВК України дає можливість зробити висновок про те, що засуджені мають право, а не обов’язок працювати під час виконання покарання у виді позбавлення волі. Такий висновок можна зробити і на підставі вивчення інших нормативно-правових актів. Зокрема, у ст. 13 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» зазначено, що підприємства УВП є казенними підприємствами, які здійснюють некомерційну господарську діяльність без мети одержання прибутку для забезпечення професійно-технічного навчання засуджених і залучення їх до праці (відповідно до ст. 76 ГК України у казенних підприємствах переважаючим (понад 50%) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним).
Як зазначено у ч. 1 ст. 63 КК України покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи. Отже, за правовою природою це кримінальне покарання не передбачає обов’язку для засуджених працювати під час їх ізоляції від суспільства.
Виходячи зі змісту статей 11, 18, 19 КВК України, слід констатувати, що ці правові норми не закріплюють обов’язку для засуджених до позбавлення волі працювати.
Не передбачає будь-яких особливостей, правообмежень і т. ін. щодо засуджених і Кодекс законів про працю України, тобто в УВП примусово працювати вони не зобов’язані.
Не має щодо цього якихось застережень і в підзаконних нормативно-правових актах. Так, у п. 29 ПВР УВП засуджені до позбавлення волі мають право, а не обов’язок брати участь у трудовій діяльності.
Разом з тим, на тих засуджених, що на добровільній основі залучаються в установленому порядку до суспільно корисної праці в УВП, поширюються вимоги ст. 132 «Заходи стягнення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі» та ст. 133 «Злісний порушник установленого порядку відбування покарання» КВК України, які передбачають юридичну відповідальність за порушення вимог трудового та кримінально-виконавчого законодавства України.
З іншого боку, чинне законодавство України містить ряд норм, що заохочують засуджених працювати під час відбування покарання, виступаючи критеріями оцінки їх діяльності та ставлення до встановлених правил поведінки і т. ін. Так, ст. 81 КК України однією з підстав застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання передбачає «сумлінне ставлення засудженого до праці». Такі ж вимоги пред’являються до осіб, яким покарання у виді позбавлення волі судом замінюється на більш м’яке (ст. 82 КК); щодо засуджених, які звільняються від покарання на підставі Закону України «Про амністію» або акта про помилування та ін.
2. Вжитий у статті, що коментується, термін «повинні працювати» має стосуватися засуджених, які виявили згоду й на добровільній основі стали суб’єктами трудових відносин під час відбування покарання у виді позбавлення волі. У такому разі виходячи зі змісту слова «повинність», для таких засуджених в УВП виникає обов’язок, який вони мають виконувати в силу вимог трудового законодавства.
3. Особливість трудових відносин в УВП полягає у тому, що маючи право на працю, засуджені не можуть вільно обирати вид і місце роботи і обіймати деякі посади.
Відповідно до закону, вид і місце роботи для осіб, позбавлених волі, визначає адміністрація колонії. Для цього в структурі ДКВС України передбачена наявність підприємств УВП (ст. 6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»).
На сьогодні у кожній колонії є власне підприємство. Особливості господарської діяльності цих підприємств, які належать до категорії казенних, тобто заснованих виключно на державній власності, зазначені у ст. 77 ГК України.
Крім цього, засуджені можуть залучатися до суспільно корисної праці і в інших місцях, які створює для них адміністрація колонії. До них, зокрема, належать: 1) робота за межами УВП (на складах, сільгоспугіддях, тощо), де працюють засуджені, які тримаються в дільниці соціальної адаптації, або соціальної реабілітації (статті 98—99 КВК); 2) робота на підприємствах, в організаціях, установах інших відомств і форм власності.