ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
Сержанта першого класу Прайс було визнано винним у нападі, жорстокому поводженні і перешкоджанні правосуддю. Максимальне покарання — 8 років ув’язнення, ганебне розжалування, пониження до рядового. Отримав пониження до звання штаб-сержанта, без ув’язнення, без ганебного розжалування.
Капрала Ґренера було визнано винним у нападі, жорстокому поводженні, невербальній змові, сексуальному насильстві і порушенні службових обов’язків. Максимальне покарання — 15 років ув’язнення, ГР, пониження до рядового. Отримав 10 років ув’язнення, ганебне розжалування, пониження до рядового і штраф.
Рядового Бренда було визнано винним у нападі, жорстокому поводженні, неправдивих свідченнях і завданні тілесних ушкоджень. Максимальне покарання — 16 років ув’язнення, ганебне розжалування, пониження до рядового. Отримав тільки пониження до рядового-рекрута.
Сержанта (ім’я не розголошується) було визнано винним у нападі, незаконному застосуванні зброї, грабежі і порушенні службових обов’язків. Максимальне покарання — 16 років ув’язнення, ганебне розжалування, пониження до рядового. Отримав тільки записану у справу догану.
Рядову Інґленд було визнано винною у змові, жорстокому поводженні і сексуальному насильстві. Максимальне покарання — 10 років ув’язнення, ганебне розжалування, пониження до рядового. Отримала три роки позбавлення волі.
Сержанта першого класу Перкінса було визнано винним у розбійному нападі, побиттю та перешкоджання правосуддю. Максимальне покарання — 11,5 років ув’язнення, ганебне розжалування, пониження до рядового. Отримав шість місяців ув’язнення і пониження до звання штаб-сержанта.
Капітана Мартина було визнано винним у розбійному нападі, нападі, перешкоджанні правосуддю, а також поведінці негідній офіцера. Максимальне покарання — дев’ять років ув’язнення.
Отримав 45 днів у в’язниці.
Очевидно, військове правосуддя не було збалансованим. Я вважаю, що саме трофейні фото переважили терези проти нічної зміни охорони.
ПЕРЕТВОРЕННЯ ОХОРОНЦЯ АЙВЕНА ФРЕДЕРІКА НА УВ'ЯЗНЕНОГО НОМЕР 789689
Ми намагаємося зрозуміти ефект трансформації людських характерів. Мабуть, одна з найекстремальніших і найрідкісніших трансформацій, яку тільки можна уявити, відбувається, коли особа з позиції влади (наприклад, в’язничного охоронця) потрапляє в позицію безсилого (наприклад, в’язня). На жаль, таке спіткало заслуженого військового і люблячого чоловіка. Вирок військового суду призвів майже до нервового зриву Чіпа. Тепер він лише номер 789689, в’язень у дисциплінарному виправному закладі в Форт-Лівенворт. Після оголошення вироку в Багдаді, його відправили в Кувейт, де посадили в одиночну камеру, попри те, що він не становив жодної загрози для себе або інших. Тамтешні умови нагадували йому Абу-Ґрейб. Ситуація ще погіршилася після переведення у Форт-Лівенворт.
Чіпові виписали ліки від безсоння, депресії й нападів паніки, на які він страждав упродовж року після скандалу. Проте в канзаській тюрмі йому раптово перестали їх давати. Це означало нестачу сну і безперервні страждання. «Я не думаю, що зможу дати собі раду, не думаю, що зможу витримати ще», — написав він мені на Різдво 2004[421]. Його помістили в маленьку холодну камеру і видали тільки дві тонкі ковдри без подушки. Змусили носити брудні, зношені шкарпетки і нижню білизну із плямами від фекалій і сечі. Нелюдське ставлення тільки посилилося, коли він постав перед судом щодо колишніх військових поліцейських в Техасі. Там публічно з його форми зірвали дев’ять медалей і відзнак, які він заслужив за двадцять років служби, і за цим він спостерігав плачучи. До того ж, аби ще більше насипати солі на рани, його в такому стані в кайданках вивели до преси. Щодня йому пригадували, що не можна зробити щось, що принижує армію США і не понести за це покарання.
Тепер, коли всі слухання в справі «Абу-Ґрейбської Сімки» завершилися, ставлення до Чіпа покращилося. Він відвідував курси для перукарів, щоб отримати нову професію, позаяк вже ніколи не міг працювати у пенітенціарній системі. «Я хотів би поновитися в армійських лавах, повернутися туди і довести, що я гідний служити. Я ніколи не здавався, і саме я міг змінити ситуацію... Я був цілковито готовим померти за мою країну, мою сім’ю, моїх друзів... Я пишаюсь тим, що більшу частину дорослого життя служив батьківщині»[422].
Чи ви бачите паралель із в’язнем Стенфордського в’язничного експерименту Стю (819), який наполягав на поверненні в тюрму, аби показати приятелям, що він не був поганим в’язнем? Це також нагадує класичний експеримент із соціальної психології, який засвідчив більшу лояльність до групи, що важче до неї потрапити[423].
421
Стрес, який Чіп переживав ночами в блоці 1А і потім під час ув’язнення, може мати значний вплив на функціонування мозку і зміни в емоціях і поведінці, див. Robert М. Sapolsky, «Why Stress Is Bad for Your Brain». Science 273 (1996).—C. 749-50.
422
Особисте листування, 12 червня 2005 року.
423
Е. Aronson and J. Mills, «The Effect of Severity of Initiation on Liking for a Group,» Journal of Abnormal and Social Psychology 59(1959), c.177-81.