Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Психология » ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло

Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:

Легендарний американський психолог Філіп Зімбардо через майже 40 років повертається до знаменитого Стенфордського в'язничного експерименту, який відбувався під його керівництвом влітку 1971 року. У книжці докладно викладено перебіг експерименту, долучено розлогі уривки із щоденника психолога й учасників, матеріали інтерв’ю, аудіо- та відеозаписів. Професор Зімбардо проводить паралелі з іншими подібними експериментами, а також моторошними прикладами «ефекту Люцифера» у реальному житті: насильством у державних інституціях, геноцидами, етнічними чистками, порушеннями прав людини. Він також робить огляд впливу Стенфордського експерименту на суспільні науки, зміни у законодавстві, мистецтво, а найголовніше — на розуміння природи людської жорсткості загалом, банальності зла, але водночас і банальності героїзму.
1 ... 223 224 225 226 227 228 229 230 231 ... 287
Перейти на страницу:

Цей судовий процес і ці приниження зруйнували також життя Марти Фредерік. Якщо пригадуєте, вона також була пенітенціарним працівником в Пенсильванській в’язниці, де вони і зустрілися. «Абу й Ірак були прірвою нелюдяності, Абу також стало цвинтарем мого життя, там поховано життя, яке я знала, з останками, дядьку Філ... нормальне життя вже НІКОЛИ не повернеться. Життя стало постійною боротьбою, аби піднятися понад завалами того місця, як фінансово, так і психічно»[424].

Додатковим побічним ефектом цієї сумної історії стало нещодавнє рішення Марти розлучитися через пережиті фінансові й психічні тягарі. Це стало ще одним спустошливим ударом для Чіпа. Утім, вона залишається незмінною у своїй підтримці. Марта написала мені: «Я стояла поруч, перед і позад нього під час усього, що відбулося. І я продовжуватиму робити це, навіть не перебуваючи в шлюбі. Але я просто не можу й далі жити в цьому вакуумі»[425].

Зрештою, існує ще одна сумна відповідь на запитання, чи варто було використовувати в допитах насильство. Чи військові і цивільні змогли зібрати у такий спосіб більше інформації? Навряд чи, хоча можливо, що так, проте чи цього достатньо, щоб виправдати незаперечні моральні збитки, завдані моральному іміджу Америки, страждання затриманих чи тривалі психологічні наслідки для слідчих? Звісно, джерела в адміністрації повідомлятимуть, що отримали все необхідне, але ж це таємниця, і ми ніколи не зможемо перевірити, чи справді допити з примусом допомогли у війні з тероризмом і подальшій війні з повстанцями. Ніхто не заборонить їм брехати, щоб приховати сліди. Проте більшість експертів із тортур і допитів вважають, що фізичне насильство і тактики приниження рідко приводять до надійних показів. Правдиві зізнання отримуються через співпрацю, а не побиття, через побудову довіри, а не ненависті.

Ми вже бачили раніше негативну реакцію деяких військових, які брали участь у таких допитах. Занадто багато невинних людей було затримано, і це не дало жодної корисної інформації. Занадто мало вишколених слідчих і перекладачів і занадто сильні вимоги з боку командування негайно отримати результат. Політолог і експерт із тортур Дарій Реджалі ставить під сумнів достовірність результатів процедур допиту, які використовувалися на військових базах в Іраку, Афганістану й у Ґітмо. Він стверджує, що люди в умовах фізичного примусу зізнаються у будь-чому. Підтвердження цього ефекту можна знайти і в офіційних урядових документах США, зокрема в посібнику польових допитів (FM 30-15), посібнику ЦРУ (1963) і посібнику з використання людських ресурсів (1985). В одному зі своїх есе на сайті salon.com Реджалі стверджує, що тортури можуть узалежнювати, втягувати, коли слідчий переживає ніби наркотичне піднесення, проте залишається осад винищення, на подолання якого потрібні покоління[426].

ПРИКІНЦЕВІ ЗАУВАЖЕННЯ

У наступному розділі наш аналіз зсунеться із окремих осіб, спійманих у тенета нелюдських умов, до ролі, яку відіграла Система у створенні умов, що спонукали до тортур і насильства, в Абу-Ґрейб і багатьох інших військових в’язницях. Дослідимо багатовимірність системних впливів, які створюють, управляють, і підтримують «культуру знущань». Спершу переглянемо різні незалежні військові розслідування цих порушень, і оцінимо, якою мірою в них звертають увагу на головні системні змінні, як-от помилки керівництва, відсутність або неналежну підготовку персоналу, нестачу ресурсів і пріоритет допитів. Потім дослідимо доповіді від Human Rights Watch про інші схожі інциденти, і навіть такі, що стосуються гірших випадків насильства, як зголошене офіцерами елітного повітрянодесантного 82-го підрозділу. Потім ми розширимо наше дослідження до способів, якими військове командування й уряд створюють такі ситуації у військових тюрмах у всьому світі заради ефективнішої «війни з тероризмом» і «війни з бунтівниками». Це зробимо за допомогою інтерв’ю й аналізів, розміщених у документі PBS Frontline «Питання тортур» (18 серпня 2005 року), які розкривають роль адміністрації Буша і військового командування у санкціонуванні схожих тортур у Ґуантанамо з подальшим експортом до Абу-Ґрейб і далі.

Я зміню роль — від дослідника поведінки, який проводить психологічне дослідження-репортаж у цьому розділі, до ролі прокурора в наступному. Я оскаржуватиму вибраних членів військового командування, які зловживали владою і допустили тортури в Ґуантанамо, а пізніше перенесли ганебні тактики в Абу-Ґрейб. Вони дали дозвіл військовій поліції і військовій розвідці використовувати тактики тортур в покращених умовах і не змогли забезпечити відповідне керівництво, нагляд, підзвітність і відповідний вишкіл, необхідний для праці в блоці 1А. Я стверджуватиму, що саме вони є винними в гріхах як дії, так і бездіяльності.

вернуться

424

Особисте листування, 25 лютого 2005 року.

вернуться

425

Особисте листування, 15 червня 2005 року.

вернуться

426

Darius М. Rejali, Torture and Modernity: Self, Society, and State in Modem Iran (Boulder, CO: Westview Press, 1994). Також див. його есе, доступ: http://www.salon.com/2004/06/18/torture_l і http://www.salon.com/2004/06/21/torture_algiers

1 ... 223 224 225 226 227 228 229 230 231 ... 287
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)