Гра в паралельне читання
- Автор: Иванцова Людмила Петровна
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-14-5308-0
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Гра в паралельне читання». Краткое содержание книги:
Хочу додому…
Віталій пробіг очима лист, іще раз переконався, що інженерно-хімічні нюанси – то не його царина, і не без хвилювання відкрив прикріплений файл.
Шанс
Увірвавшись на вокзал невеличкого містечка за хвилину до відправлення київського потяга, Марина зрозуміла, що стояти в черзі за квитком уже ніколи. Вона кинулася до виходу на перон. Через відкриті навстіж двері вокзалу було видно її потяг, що підтверджував напис на ближньому вагоні.
– Візьміть! Нема коли в касу! – захекавшись, швидко випалила вона провідниці.
– Начальник потяга в третьому вагоні, – махнула та рукою праворуч.
Марина побігла далі. Добре, що відрядження було недовгим, лишень два дні, і в її невеликій сумці тільки найнеобхідніше. Сьомий, шостий, п’ятий, четвертий… Провідники підіймаються у вагони, позирають уздовж потяга.
Третій! Фух… Відкриває рота, набирає повітря…
– Та сідайте вже, потім розкажете! І так бачу, що я ваш останній шанс! – подає їй руку доброзичливий на вигляд, невисокий, добре вгодований чоловік у розквіті сил, схожий на Карлсона, але без пропелера.
– У мене квитка немає.
– А гроші є?
– Є! На квиток вистачить.
– Так я вам тут продам, залазьте вже, бачите – рушаємо!
Відхекавшись у коридорі, Марина зачекала, коли провідник зачинить двері вагона і пройде до себе.
– Скільки з мене до столиці?
– Ідіть у друге купе. Вибирайте верхню полицю. Гроші за все разом оддасте – постіль, чай, коньяк, масаж…
– Ага, і сауну з басейном не забудьте порахувати! – хмикнула Марина і пішла шукати своє місце.
Як же добре, що встигла! Інакше сиділа б іще годин вісім на вокзалі чи блукала б цим непривітним містечком, а опівночі – на пасажирський, який повзе так повільно, що наступний день можна було б викреслити з життя. Ні, їй однозначно пощастило. Хіба що не встигла купити поїсти. Але то не біда, якось дорогою. Правда, і їсти зовсім не хочеться, одне бажання – впасти і заснути. Класно, що полиця верхня, не треба чекати, поки сусіди насидяться та заповзуть нагору. Усе складається чудово!
– Вітаю! Моя полиця – одна з верхніх. Будуть якісь побажання-пропозиції? – звернулася вона до двох осіб, що сиділи внизу.
Ліворуч копалася в сумочці кучерява дівчина років двадцяти із серйозним, дещо зверхнім виразом обличчя. Праворуч сидів «накачаний» блондин, близько тридцяти років, і витирав лоба паперовим носовичком. Дівчина привіталася і продовжила порпатися в торбинці. Чоловік відреагував:
– Можу поступитися нижньою полицею.
– Та ні, мерсі. Я саме мріяла впасти і заснути, щоб нікому не заважати. Але як ви такий чуйний, зніміть, будь ласка, матрац із верхнього ярусу, бо не дотягнуся.
«Качок» швидко розібрався з усіма матрацами.
– Хто пастєльку нє вазьмьот, глазкі ночью нє самкньот! – проспівав у коридорі провідник і простягнув Марині, яка стояла у дверях, три комплекти білизни в целофанових пакетах.
– Скільки?
– Я ж сказав – всьо патом! Беріть, а то куди я вам кофе подавать буду?
Дві доби відрядження, між ними одна ніч, а розмов, а розмов… Знайомі підприємці попросили бути присутньою на переговорах і перекладати зарубіжних компаньйонів, труди її оплатили – нічого скаржитися. Така робота. Ніч у потязі, півночі розмов, два дні біганини… У таку спеку! Спати, спати, спати!
Ще не заплативши ні копійки за залізничний сервіс, Марина переодяглася, поки сусід по купе виходив, потім вибралася нагору, засунула сумку на третю полицю, гаманець та теку з документами – під подушку, і заснула, ніби провалилася. Її полиця – найзатишніше місце у світі! Ось дорогою сюди була полиця – просто жах після домашнього дивана, і потяг стукотів по голові, а зараз – краса! І провідник – душка, і сусіди без пива та тараньки, цілком милі люди. Дивно тільки, що такі молоді обоє, а весь час мовчать. Кучерява читає щось медичне, «качок» просто мовчить, у вікно дивиться.
Як там удома без неї впоралися? Хоч би нормально, не маленькі вже, розберуться. Трохи волі їм навіть до смаку, відповідальнішими будуть. Холодильник не порожній лишила, вказівок надавала…
Треба б кішку зводити до ветеринара, здається, грижа у неї. Ще щось треба було зробити терміново, щось треба, що?.. Зателефонувати кудись… Ох, дістали бізнесмени… Хитрі всі… Ще й на мобільному гроші всі виговорила…