Гра в паралельне читання

1

Вранці Жанна забула перенабрати маму. Вони з Андрієм знову пили на диво пристойну каву з нового апарата в готелі. До кави з булочкою сьогодні додалися яєчня з шинкою та салат із капусти. Андрій наполягав, що в умовах місцевого бездоріжжя та холодного клімату треба харчуватися серйозніше, ніж, наприклад, у Франції. Тут кава з круасанами на сніданок не в традиції. Апетит Жанни ще не надто прокинувся, але коли на столику вже стояли дві однакові порції, відступати було нікуди.

Її дещо дивувала увага Андрія за такої пуританської поведінки. Просто рідний брат! Не встигла вона вловити цю думку, як зателефонував Володька, який і був справжнім рідним братом.

– Чуєш, мала! – сказав він, хоча сам був молодшим майже на дев’ять років. – Мама тобі вже розповіла новини? Ні? Ну, то слухай. Новина перша: ти будеш тіткою! Новина друга: я таки одружуюся. Усе, давай, па! Ніколи мені вислуховувати ваші жіночі бла-бла-бла! Приїдеш – поговоримо. Обіймаю! Шануйся там!

Андрій терпляче дивився, як Жанна мовчки слухала чоловічий голос із мобільного і всміхалася.

Потім вона сховала слухавку, хмикнула і взялася за яєчню.

– Все в порядку? – спитав Андрій.

– Ага. Я буду тіткою, – всміхнулася вона, – тітка Жанна!

– Ну, непогано звучить! Я б запропонував тобі за це випити сьогодні ввечері, але сам запрошений на ділову вечерю нудно-робочого напрямку.

– Та нічого, я вже якось переживу. Чи куплю пляшку і нап’юся сама, – посміхнулася вона, глянула на годинник, всипала цукор у каву, розмішала і стала швиденько доїдати залишки шинки.