Янові скарби
- Автор: Пилкингтон Роджер
- Год: 1975
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: Надія Боровик
- Жанр: Детское действие
Электронная книга - «Янові скарби». Краткое содержание книги:
У «Янових скарбах» він розповідає про те, як четверо англійських школярів натрапили на слід голландських національних скарбів, що зникли під час гітлерівської окупації. Діти вирушають на пошуки їх. Дорогою до Голландії юним сміливцям довелося зазнати чимало небезпечних пригод.
Керол стала навколішки на койці і виглянула в ілюмінатор.
— Але ж… Пітере, а де шлюз?
— Той, в якому ти купалася вночі? — засміявся Пітер.
— Еге ж, — і собі засміялася Керол. — Той самий.
— Звідси до нього три години ходу проти течії. Ми пройшли ще чотири шлюзи після нього. А це — Генлі, зараз ми чекаємо: за півгодини має відчинитися бензозаправна станція.
— Генлі?! — недовірливо вигукнула Керол.
— Авжеж. Ти добре поспала. Я радий, що ми не розбудили тебе.
— Але ж, Пітере, треба було мене розбудити. Я допомогла б вам.
Пітер похитав головою.
— Не було в цьому потреби, — пояснив він. — Майкл прокинувся перший, і ми вдвох повели катер. А незабаром і Джіл вийшла й приготувала сніданок на трьох. А зараз, — додав він, помітивши, що двері відчиняються, — вона несе сніданок і для четвертого члена команди.
Залишивши Джіл і Керол, Пітер зійшов на палубу, щоб приготувати все для заправки пальним. Коли чотири запасці каністри вишикувалися на молу, а Майкл взявся розмотувати довгий шланг від бака з водою, Пітер усівся на палубі і спробував підрахувати, яку відстань пройде «Норець» на повному запасі пального. Він вийняв олівець та блокнот і написав цілу колонку цифр. Пітер знав, що у бензиновому баку міститься близько шістнадцяти галонів[5]. У них було ще чотири каністри, місткістю по два галони кожна — отже, загалом все це становило двадцять чотири галони. Наскільки він міг визначити, на годину ходу катер витрачав близько одного галона, але сюди входив і час, проведений у шлюзах. Отож на годину безперервного ходу, мабуть, потрібно буде принаймні півтора галона, а це означає, що всього цього пального стане не більше, як на шістнадцять годин. Пітер не уявляв собі, де в дорозі можна буде заправитися пальним, і подумав, що з шістнадцятигодинним запасом починати таку подорож ризиковано. Треба спробувати, чи не роздобуде він ще кілька каністр на пристані, і, звичайно, доведеться повністю залити бак десь у Лондоні, до якого лишалося ще цілий день дороги.
Коли нарешті прибув продавець бензозаправної станції і почав відмикати склад, Пітер стрибнув на берег. Продавець кивком привітався з ним.
— Не чекав, що ви так швидко повернетеся, — сказав він. — Сподіваюсь, у вас все гаразд?
— Так, усе нормально. Катер іде добре. Просто нам набридло пливти проти води, і ми повернули за водою.
— До Лондона?
— Так.
— Шкода, що ваш татко не поведе катер на той бік., через морську протоку, — зауважив продавець. — Чудове суденце! Годиться для того, щоб по морю плавати. Тут, на річці, за водою і проти води шастає чимало різних суденець — і більших, і пишніше оздоблених, але я нізащо в світі не плавав би на жодному з них. А «Норець» — то інша річ! На ньому можна рушати куди завгодно, хоч яка негода — він витримає!
Пітерові було приємно почути таку думку від людини, котра добре знається на човнах, але своїх планів вік не виказав.
— От взяли б і перетнули Ла-Манш коли-небудь, — вів далі продавець. — На такому катері це зовсім неважко.
— Може, коли й спробуємо, — відказав Пітер. Раптом у голові йому сяйнула думка. — А яким курсом ви рушили б? — спитав він, прибравши безвинного вигляду. — Я хотів сказати, — куди б ви попливли?
— О, це так просто, — відповів продавець. — Збитися з дороги ви не можете. Виходьте з Тедінгтона саме тоді, коли приплив досягне найвищого рівня, і постарайтеся, щоб місто було у вас за кормою всю дорогу, до самого Нора. В Рамсгіті ви будете… скажімо… годин через десять чи одинадцять.
Пітер намотав собі це на вус.
— А потім як? — спитав він.
— Можна йти прямо через Ла-Манш, трохи на північ од Гудвінських мілин, але за сильного вітру то район ненадійний. На вашому місці я пройшов би через Гудвінські мілини вздовж узбережжя, але не дуже близько, а, скажімо, миль за дві від берега, бо інакше можна сісти на мілину. Години через дві ви добралися б до Південно-Гудвінського маяка неподалік від Форленда. Звідти вісімнадцять миль до порту Кале. Після війни я провів цим шляхом чимало суден. То були невеличкі баржі та інші дрібні суденця для Адміралтейства.
Пітер напружував мозок, силкуючись запам'ятати всі ці подробиці. Рамсгіт… Дві милі від берега… Південно-Гудвінськнй маяк… Вісімнадцять миль до Кале.
— А що за узбережжя по той бік протоки? — спитав він ніби між іншим. — Яке воно?
— Там узбережжя кращого й не треба! — відказав продавець. — Підете прямо вгору за милю від берега, — якщо, зірветься вітер, то неодмінно буде південно-західний ходовий. І майте на увазі, в разі негоди чи ще чого, там через кожні десять миль є порти — Гревелінс, Дюнкерк тощо. Отож, як перепливете Ла-Манш, там уже буде легко, мов па плесі, в Генлі.
5
Англійський галон — 4,5 літра.