Рутенія. Повернення відьми
- Автор: Климчук Віталій
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5535-4
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Рутенія. Повернення відьми». Краткое содержание книги:
Князі правлять державами казкової землі Укранії, пліч-о-пліч з ними — мудрі відьмаки. Лісами мандрують чугайстри, полісуни, мавки, в річках живе плем'я русалок, під землею сховалися рахмани й могутні Великі Полози. Але й капосні злидні дошкуляють людям, і жорстокі песиголовці причаїлися біля кордонів… Такий світ Яв, а ще є світи Прав і Нав. Всіх їх поєднує Світове Дерево, основа Всесвіту.
Героїні роману, молодій обдарованій відьмі Рутенії, доведеться не лише шукати шлях до власного «Я», але й рятувати Всесвіт від зазіхань злодія Ахрумана, що вклоняється Чорнобогу. Вірні друзі — чугайстер Віт, русалинка Дзеванна, молодий зільник Золота, мудрий відьмак Добровін — та інші дивовижні люди й істоти допоможуть їй долати найсуворіші випробування…
Поєднання захопливих пригод і поетичного світосприйняття — таким є сучасне українське фентезі. Алегоричною мовою оповідає воно читачеві про вічні цінності, моральні й культурні.
«А як же інші пройдуть? Чи впораються?» — ширяли тривожні думки, але пригадавши Дзеваннині очі й Бітову постать, вона зрозуміла — пройдуть. А от злидень? Невідомо. Треба зачекати.
Позаду почувся вже знайомий звук — це пройшла Дзеванна, і за мить з'явився Віт зі злиднем в обіймах.
— Що з Босем? — кинулася Рутенія. Вона хоч і зневажала його, та все ж хвилювалася.
— Та… знепритомнів від страху. Хотів назад бігти. Довелося силою втримати. А він взяв і… — Віт зневажливо подивився на непритомне тіло.
— А ви? Як ви пройшли? Що…
— Я тебе згадала, твої слова, Руто… — щасливо подивилася Дзеванна в Рутині очі.
— А я — ліс свій. Я заради нього сюди йшов. Тому і пройшов. А цьому, — Віт кивнув на злидня, — йому не було заради чого проходити. Мабуть, тому і хотів назад. Стіна не пускала…
19
Попереду важка дорога. Лабіринт величезний, а сил лишилося мало. Вирішили відпочити. Попадали, хто де стояв.
Першою чатувати випало Рутенії. Вона спостерігала, як засинали її супутники. Віт — одразу, щойно ліг. Дзеванна довго крутилася і навіть уві сні не могла заспокоїтися. Злидень взагалі не зміг заснути. Спочатку примостився коло однієї зі стін, але скочив, коли по його ногах пробігся волохатий павучок.
— І що вони, зарази, тут їдять? — тихо вилаявся він і підійшов до Рутенії. Та озирнулася через плече і посунулася, звільнивши місце на камені.
— Що, не спиться?
— Та де там… — задумливо мовив він. — Не люблю павуків.
— А кого ти взагалі любиш? — спитала Рутенія.
Злидень промовчав.
— Я тебе розумію…
— Ти?! Мене?!
— Ми силою тебе сюди затягнули, і ти маєш право сердитися…
— Я? Маю право? Щиро вам дякую, вельмишановна відьмо, за дароване мені право сердитися. Якщо ваша відьмацька величність не буде проти, я буду сердитися без вашого особистого дозволу!
Рутенія повернулася до злидня лицем і зазирнула йому в очі. В них вирувала ненависть, перемішана зі страхом.
— За що ти нас так ненавидиш? Чому злидні на нас полюють? Що ми вам зробили? Скажи мені чесно. Тут нікого нема, ніхто не почує. Невже заради пустопорожньої Ахруманової обіцянки дати вам Силу і возз’єднати ваш народ?
— Це не пустопорожня обіцянка! Ворон вже дав нам частку Сили, і з цією силою ми почали об'єднуватися. Скоро мій народ стане одним цілим, як було за рахманських часів, поки ви, люди, не зрадили їх!
— Невже ти не розумієш? Чорний Ворон не буде виконувати свої обіцянки! Він використовує вас у своїх цілях, а коли досягне їх, забуде про вас і про свої слова…
— Хто це каже? — вдав, що прислухається, Бось. — Відьма, яка нещодавно втратила пам’ять? І нічого не знає про своє минуле? Лише з вуст чужих їй істот? Звідки ти знаєш, що на думці у самого Ахрумана, якщо навіть про його існування ти довідалася, мабуть, позавчора?
— Я знаю достатньо! Але не думаю, що ти відразу повіриш моїм словам… словам відьми… — Рута зробила паузу. — Ти просто подумай, добре?
— Про що тут думати? Ви, особливо Дзеванна, потрібні Ахруману, і ми лише виконуємо свою частину угоди!
— Та прокинься ти, якої угоди? Ну, подумай хоч трішечки! Навіщо Ворону під боком об’єднаний народ? Народ, який, до того ж, має Силу? Він змете вас з лиця землі.
— Відьмо, припини верзти дурниці! Мені просто не спиться, і тому я тут з тобою сиджу, але слухати твою балаканину не стану!
Злидень набурмосився і відвернувся. В останню мить Рута помітила, що в очах його немає тої ненависті, яка горіла на початку розмови. Може, щось з цього і вийде?..
— РУТО! ПРОКИНЬСЯ! — пролунало в голові.
Вона стояла, а руки її були міцно стиснуті за спиною. Відьма спробувала вирватися, та марно — тримали її сильно. Вона озирнулася… Це був Віт.
— Що відбувається? Відпусти мене!
— Руто, це ти? Ти прокинулася? Ти знаєш, хто я?
— Звісно, знаю. Ти Дзеванна! — роздратувалась Рутенія.
— Віте, мабуть, можна відпустити? — запитала Дзеванна, все ще приглядаючись до відьми.
— Гаразд, — відповів той і послабив хватку.
Відьма миттєво відскочила на безпечну відстань.
— А тепер поясніть мені, що відбувається!
— Руто, ми зробили це для твоєї і своєї безпеки, — сказав Віт. — Ти розбудила мене, і я заступив на чатування. Це ти пам’ятаєш?
— Ні, не пам’ятаю.
— Потім ти заснула. І раптом скочила на ноги і почала викрикувати якісь незрозумілі слова. Це була невідома мені мова. Ти кричала дуже голосно, всі попрокидалися. Дзеванна спробувала до тебе підійти, та ти лише глянула на неї, і вона відлетіла до стіни. — Віт перевів подих, а Рутенія тим часом кинула погляд на Дзеванну, яка трималася рукою за голову.