Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
5. Лікування повинно бути безперервним протягом усього періоду перебування в установі. Не рекомендується здійснювати планове специфічне лікування осіб, які тримаються в ПКТ. Таким особам продовження планового лікування здійснюється після звільнення з ПКТ.
6. При виявленні в засудженого, який проходить примусове лікування, протипоказань щодо його проведення медична комісія установи виконання покарань у складі начальника медичної частини виправної колонії, лікаря відповідного профілю та лікаря-терапевта вирішує питання про припинення лікування.
Рішення приймається після ретельного обстеження хворого. Матеріали про припинення лікування передаються комісією адміністрації установи для направлення в суд.
7. Відмову від лікування слід розглядати як порушення режиму відбування покарання. Після того, як будуть вичерпані всі методи психотерапевтичного впливу, і засуджений продовжує відмовлятися від лікування, начальник виправної колонії на підставі подання начальника медичної частини приймає рішення про застосування до такого засудженого заходів стягнення, передбачених ст. 132 КВК України.
Щодо засуджених, які припустилися зривів у лікуванні, застосовують протирецидивну терапію.
8. Переведення засуджених, які не закінчили курс примусового лікування, із спеціалізованої установи виконання покарань до іншої здійснюється лише в разі крайньої потреби. При цьому слід робити детальний епікриз про стан хворого та проведене лікування.
Після завершення курсу примусового лікування засуджені повинні бути представлені медичній комісії медичної частини виправної колонії, яка оцінює хід лікування та досягнуті результати, розглядає питання про потребу його закінчення чи продовження, дає рекомендації про строки й методи подальшого лікування. Якщо засуджений пройшов курс лікування без порушень, то адміністрація виправної колонії, на підставі висновку медичної комісії, надсилає до суду подання про припинення примусового лікування.
9. У разі систематичного порушення засудженим порядку проходження примусового лікування, у результаті чого заходи лікувально-виховного впливу не дали позитивних наслідків, такій особі призначається повторний курс лікування, після чого знову вирішується питання про припинення примусового лікування.
10. Хворі, які страждають на хворобу, що становить небезпеку для оточуючих, комплексну терапію проходять під наглядом лікаря відповідного профілю за індивідуальними для кожного хворого схемами та методиками.
Глава 18 ПРАЦЯ ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ
Стаття 118. Залучення засуджених до позбавлення волі до суспільно корисної праці
1. Засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров’я і спеціальність. Засуджені залучаються до праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.
2. Засудженим чоловікам віком понад шістдесят років, жінкам — понад п’ятдесят п’ять років, інвалідам першої та другої груп, хворим на активну форму туберкульозу, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, дозволяється працювати за їхнім бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії колонії.
3. Перелік робіт і посад, на яких забороняється використовувати засуджених до позбавлення волі, визначається нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань.
4. Засуджені не мають права припиняти роботу з метою вирішення трудових та інших конфліктів.
5. Засуджені можуть залучатися без оплати праці лише до робіт з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством.
До цих робіт засуджені залучаються, як правило, в порядку черговості, в неробочий час і не більш як на дві години на день.
1. Суспільно корисна праця є одним з основних засобів виправлення та ресоціалізації засуджених (ст. 6 КВК), спрямованих на досягнення мети покарання (ст. 50 КК та ст. 1 кВк).