Чому Захід панує - натепер

Коли в другому тисячолітті нової ери західний осередок поширювався від Середземноморського центру на північ та захід, західноєвропейці випадково відкрили для себе, що нові морські технології могли обернути географічну ізоляцію, що протягом тривалого часу спричиняла їхню відсталість, на перевагу. Радше випадково, ніж свідомо, західноєвропейці створили океанічні імперії нового типу, а тоді розвиток новітньої атлантичної економіки, що спонукала зростання суспільного розвитку, спричинив постання цілковито нових викликів.

Жодної гарантії, що європейці з цими викликами впораються, не було. Ані римляни (у першому сторіччі нової ери), ані китайці часів династії Сун (у одинадцятому) не знайшли способів подолати тверду стелю. За всіма ознаками видавалося, що м'язи були єдиним можливим джерелом енергії, що лише 10-15 відсотків людей будь-коли зможуть навчитися читати, що чисельність міст та війська ніколи не перевищить мільйон осіб і, отже, що індекс суспільного розвитку ніколи не зможе проминути позначку трохи більше сорока. Але в вісімнадцятому сторіччі мешканці Заходу відкинули ці обмеження. Продаючи енергію, вони зробили посміховище з усього, що відбувалося раніше.

Західноєвропейці спромоглися зробити те, чого не подужали римляни та Сун, бо змінилися три речі. По-перше, нагромаджувалися технології. Щоразу, коли суспільний розвиток занепадав, люди втрачали деякі навички, проте не всі, а протягом сторіч додавали нові. Отже, працював принцип "двічі в ту саму річку": кожне суспільство, що між першим та одинадцятим сторіччями впиралося в тверду стелю, відрізнялося від своїх попередників. Кожне з них знало та вміло робити більше, ніж ті, що були раніше.

По-друге, великою мірою завдяки розвиткові технологій, аграрні імперії тепер мали ефективну зброю, що дало Романовим та Цин змогу перекрити степову магістраль. Отже, коли в сімнадцятому сторіччі суспільний розвиток знов почав тиснути на тверду стелю, верхи не сів п'ятий апокаліптичний вершник — міграція. Осередки в тяжкій боротьбі подужали решту чотирьох вершників та відвернули колапс. Без цієї зміни вісімнадцяте сторіччя могло б бути не менш катастрофічним, ніж третє та тринадцяте.

По-третє, знов здебільшого завдяки розвиткові технологій, тепер кораблі могли плисти майже скрізь, де хотіли, що дало західноєвропейцям змогу створити атлантичну економіку, відмінну від усього, баченого раніше. Ані римляни, ані Сун не могли збудувати такого величезного двигуна комерційного зростання, тому перед ними не поставали й проблеми, що виникли у сімнадцятому та вісімнадцятому сторіччях. Ньютон, Ват та їхні колеги, мабуть, не були блискучішими за Цицерона, Шень Куо та колег їхніх; вони лише думали про інші речі.

Порівняно з попередніми суспільствами, західна Європа вісімнадцятого сторіччя мала значно кращі передумови, аби подолати тверду стелю. В межах західної Європи північний захід, зі слабшими королями та вільнішими торгівцями, мав ліпші передумови, ніж південний захід. А в межах північного заходу найкращі передумови з усіх мала Британія. На 1770 рік Британія мала не лише більшу заробітну платню, більше вугілля, міцніші фінанси та більше відкритих інституцій (принаймні для середнього та вищого класів), ніж будь-хто ще. Завдяки перемогам у війнах з Голландією та Францією, вона мала також більше колоній, ширшу торгівлю та більше військових кораблів.