Українець і Москвин: дві протилежності
- Автор: Штепа Павло
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Відродження
- ISBN: 978-966-538-277-0
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Українець і Москвин: дві протилежності». Краткое содержание книги:
Видання вирізняється величезним масивом залученої інформації, однозначністю інтерпретацій історичних та ін. фактів, безкомпромісністю авторської позиції. Тому — залежно від ставлення до української ідеї — воно викличе гарячий схвальний відгук в одних читачів і обурення в інших.
Видання книги «Українець і москвин» є відповіддю на нескінченний потік антиукраїнських публікацій у Росії й Україні та на такі ж висловлювання багатьох російських політиків і московських п’ятиколонників на українській землі.
У 1709 році москвини обернули на військовий склад напівзруйновану, але ще в доброму стані Трисвятительську церкву св. Василія в Києві, а трохи пізніше заходилися цілком її зруйнувати. Остаточно зруйнували її в 1934 році, спаливши чудової краси старий іконостас.
У 1783 році москвини засипали землею нашу славну історичну пам’ятку з XI ст. «Золоті Ворота».
У 1846 році вони зрівняли з землею руїни церкви св. Орини з 1037 року в Києві, не звертаючи уваги на протести киян, які своїми коштами поставили огорожу навколо цієї нашої історичної святині.
У 1876 році москвини знищили історичну браму Станислава Августа в Кам’янецькому замку.
У 1906 році москвини знищили руїни церкви з VI ст. в Херсонесі. В 1915 році зрівняли з землею руїни Зарубського монастиря гетьманської доби. І т. д., і т. п.
За московських царів не існувала така «демократична» залізна заслона між Московщиною і вільним світом, як тепер; до Московської імперії приїздило і виїздило чимало чужинців. Тому царський уряд не наважувався нищити відкрито наші старовинні церкви. Але він не міг також і терпіти цих живих свідків нашої славної минувшини. Тому москвини (не лише уряд) винайшли дуже добрий спосіб їх нищити непомітно.
Кожна будова потребує час від часу направи, іноді навіть перебудови. Це і використали москвини. Вони радо «перебудовували» наші церкви, с. т. цілком розбирали на матеріял. А на місце зруйнованої будували в московському стилі. Це давало їм золоту нагоду нищити навмисно всі написи, імена фундаторів і будівничих, всі мистецькі окраси. Коли ж треба було частинно направити, то, прикриваючись направою, навмисно руйнували геть усю частину, а на її місце будували в московському стилі, не дбаючи цілком про якусь гармонію з цілістю. Так спотворили вони чимало наших церков. З протестів українців звичайно глузували. І це робили не «дурні» міністри, які не розумілися на мистецтві, на вартості мистецьких творів. Навпаки, руйнували ті, хто розумівся, — Петербурзька Академія мистецтв у своїм листі радила урядові «не увлєкатса южнарускай старіной» (лист Академії до міністра внутрішніх справ від 8.V.1897 р.). Це в замаскованій формі порада московських мистців нищити наше мистецтво. Московський уряд до таких порад прислухався: 1801 р. заборонив будувати церкви в українському стилі (триванні).
У 1842 році українці заходилися відбудовувати нашу найстаршу (з X ст.) Десятинну церкву в Києві, що її спорудив ще св. Володимир Великий. Український архітект — великий знавець нашої старовинної архітектури А. Меленський зробив проект, який максимально наближився до первісного вигляду і стилю. Московський уряд відкинув проект А. Меленського, а Петербурзька Академія мистецтв прислала свого архітекта — москвина В. Стасова, який з доручення Академії розібрав старі залишки Десятинної церкви, понищивши всі безмірної наукової вартости фрески та написи, а на тому місці побудував незграбну в московському стилі. Так москвини «перебудували» наші церкви: в 1863 р. в Переяславі (збудована 1090 р.); в Хоролі на Полтавщині Успенський собор та церкву св. Воскресіння; в 1891 р. Успенську церкву біля Володимира; в 1896 р. — катедру у Володимирі–Волинському.
У 1901 році москвини «перебудували» головний портал Успенської церкви Києво–Печерської Лаври. Цю нагоду використали, дійсно, по–московськи. Перебудовували портал, але повикидали з середини церкви всі чудові мистецькі ліплені орнаменти, бо вони — «адін із самих рєзкіх і нєжелатєльних слєдов латінскава вліянія». Тоді вони знищили безцінної мистецької вартости бароковий іконостас, затерли розпис церкви, знищили портрети фундаторів: наших королів, гетьманів, архимандритів, а між ними портрети гетьманів Б. Хмельницького та І. Мазепи. А мали ж «перебудувати» лише портал (вхід).
У 1908 році в такий самий спосіб «перебудували» церкву з XII ст. в Овручі та в Острі на Волині. Те саме зробили з будинком Київської Могилянської Академії та з багатьма іншими. Нівечили цілком свідомо, планово спотворювали, нищили. І це робили московські мистецтвознавці. Отже, мета аж надто ясна.
По 1820 році проекти всіх церков в Україні робили москвини в Петербурзі. Робили ті самі академіки, що радили урядові нищити українське мистецтво. Ясна річ, ті нові проекти москвини робили всі на один копил — московський — «казьонний».
Московська демократія, відгородившись від усього світу залізобетонним муром, плюнувши на всі «буржуазні забобони», вже не «стєснялася» (не соромилася), а нищила наші історичні пам’ятки, не криючись за «перебудовами», і далеко основніше за своїх буржуазних попередників.