Українець і Москвин: дві протилежності
- Автор: Штепа Павло
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Відродження
- ISBN: 978-966-538-277-0
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Українець і Москвин: дві протилежності». Краткое содержание книги:
Видання вирізняється величезним масивом залученої інформації, однозначністю інтерпретацій історичних та ін. фактів, безкомпромісністю авторської позиції. Тому — залежно від ставлення до української ідеї — воно викличе гарячий схвальний відгук в одних читачів і обурення в інших.
Видання книги «Українець і москвин» є відповіддю на нескінченний потік антиукраїнських публікацій у Росії й Україні та на такі ж висловлювання багатьох російських політиків і московських п’ятиколонників на українській землі.
Згадаймо ще про нищення москвинами наших історичних пам’яток. Не буде перебільшення сказати, що те велике багатство історичних пам’яток, що їх ми ще маємо (вони переважно в московських музеях), є лише мікроскопійна частинка тої кількости (і якости), що загинула безповоротно. А найбільше знищив їх «народ–боганосєц», «вєлікій, вєдущій, старший брат» з півночі. Нищив він наші історичні пам’ятки протягом всієї історії: від Андрея Богалюбского, який зруйнував і спалив Київ, пограбувавши київські церкви, через Пєтра І, який перетоплював наші незрівнянної мистецької краси церковні дзвони на гармати; через А. Долгорукова, який зрівняв з землею прекрасні мармурові храми в Криму; через московських академіків, які свідомо руйнували наші старезні храми своїми «направами», аж до нинішньої московської демократії включно. Всі навали азійських орд, всі нищення татарами, поляками і тисячолітній зуб часу — всі разом не знищили і одної десятої того, що знищили москвини в Україні наших мистецьких скарбів.
Ось що пише найбільший знавець історії нашого мистецтва проф. В. Січинський. «Реальні свідки української державности Гетьманської доби — барокові будинки були для українців символами державної незалежности і тому були сіллю в очах москвинів. При кожній нагоді москвини розбирали їх, руйнували до основ або перебудовували на московський стиль. І завжди намагалися стерти з пам’яті людей їх походження, систематично нищили герби фундаторів, меморіяльні та епіграфічні записи, присвячення меценатів та фундаторів, особливо коли ними були історичні особи з козацької старшини. Москвини найбільше ненавиділи ім’я гетьмана І. Мазепи. Нищили систематично і свідомо, дбаючи, щоб не залишилося навіть малюнків чи писаних свідоцтв» («Історія українського мистецтва»).
Українці навіть у XV ст. вважали варварством нищити старі мистецькі будови і тому, коли направляли чи перебудовували, то завжди намагалися відновити старий стиль, врятувати старі оздоби. Напр., князь Семен Олелькович у 1740 році відбудував у первісному стилі соборну церкву Лаври, що її зруйнував був московський (суздальський) князь А. Боголюбскій.
Таку пошану до старовинних пам’яток бачимо в усіх європейців. У Західній Европі можна бачити багато старовинних руїн. Чимало з них — це мізерні рештки основ, купа каміння без ніякої мистецької вартости. Але кожна з тих руїн огороджена дорогою огорожею з написом на бронзовій таблиці, що пояснює історію тої руїни. Часом такі мізерні руїни перешкоджають планувати вулиці, але європейці збочували вулиці, щоб не пошкодити ті руїни. Більшість з них налічує менш як 1000 — переважно лише кількасот років.
В Україні ми мали не сотки, але тисячі старовинних руїн; мали кількадесят із далеких праісторичних часів, сотки років перед Р. X. Від усього того не лишилося майже нічого. Було їх ще багато перед переяславською поразкою 1654 року. По ній москвини з запеклою ненавистю їх нищили. Про знищення москвинами наших архітектурних пам’яток у Криму ми говорили. Тут згадаємо з тисячів прикладів лише кілька для ілюстрацій.
Пьотр І наказав листом від 5.XІ.1708 р. «Батурін в знак ізмєннікам і другім на пріклад зжєчь весь» («Пісьма і бумагі Пєтра Вєлікава»). Тоді згинули чудові гетьманські палати, що робили імпозантне враження на чужинців, разом з мистецькими збірками гетьмана І. Мазепи та великою книгозбірнею безмірної історичної вартости.
Гетьман Кирило Розумовський відбудував був Батурин, але на другий же рік по його смерті москвини поспішили зруйнувати все, що він відбудував. Та руїни гетьманського палацу все ж стояли аж до 1923 року. В 1923 році вірні продовжувачі царських традицій — московські «демократи» без ніякої потреби запалили ті руїни, донищили їх до основ і вирубали чудовий парк, що його насадив гетьман К. Розумовський. Єдина мета цього варварства — знищити сліди по гетьманах.