Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри

Потому Сніговій упав на коліна, й Міцному Молоту довелося злізти на землю. Кінь опинився якраз між ватажком варденів і нападниками, тож одразу отримав іще один удар списом. Але солдатам Галбаторікса так і не вдалося добити Сніговія, бо Роран смикнув його за повіддя, змусив звестись на ноги й штовхнув поміж інших коней.

— Гей-гей! — загорлав Міцний Молот, а потім щосили ляснув скакуна по шиї. Той брикнув задніми ногами, ледь не збивши свого хазяїна, і галопом помчав углиб селища. — Пустіть мене вперед! — розлючено кричав юнак до варденів. Ті розступились, і командир голіруч кинувся в самісінький вир битви, навіщось засунувши молот за пояс.

Один із ворожих солдатів спробував ударити його списом у груди, проте Роран блискавично вхопився за древко й з такою силою смикнув його на себе, що супротивник не втримався на ногах і впав. Вирвавши в нього зброю, Міцний Молот ударив солдата в шию, а потім зробив випад уперед, порішивши іще двох. Решта ворогів розгубились і застигли на місці, а Роран широко розставив ноги, змахнув списом і загорлав:

— Ходіть сюди, виродки! Убийте мене, якщо зможете! Я — Роран, Міцний Молот, і я не боюся нікого зі смертних!

Солдати нарешті посунули вперед — троє з них перестрибнули тіла своїх загиблих побратимів і стали атакувати Рорана. Він спритно відскочив убік і влучив одному з нападників списом у щоку, вибивши йому добру половину зубів. Потому юнак упав на коліно, висмикнув спис назад і за мить добив бідолаху ударом у груди.

Він хотів був кинутись уперед, та несподівано відчув, як його щит став удвічі важчим. Визирнувши з-за нього, Міцний Молот побачив, що в дубових дошках застряг довжелезний спис. Часу на те, щоб його витягти, не було, бо на юнака, вимахуючи мечем, уже летів ворожий воїн. Не уявляючи, що робитиме наступної миті, Роран замахнувся списом над головою. Солдат тим часом спантеличено застиг на відстані витягнутої руки, заворожено прикипівши поглядом до вістря юнакової зброї. Цієї миті вистачило задля того, щоб Міцний Молот збив його на землю ударом у пах і порішив, устромивши списа бідоласі в груди. Скориставшись невеличким затишшям, Роран кинув щита ворогам під ноги, сподіваючись, що це бодай трохи ускладнить їм просування вперед. Схоже було на те, що вороги боялися його навіженої посмішки, та все одно йшли вперед. Вони один за одним кидались на Міцного Молота й помирали від його блискавичних ударів. Невдовзі перед юнаком утворилася ціла купа тіл, що сягала йому ледь не до пояса. Щоб мати бодай якусь перевагу, Роран застрибнув на ці понівечені, закривавлені тіла. Тепер солдатам Галбаторікса було не так уже й легко до нього дістатися. Лізучи вгору, вони раз по раз чіплялися то за ногу, то за руку когось із небіжчиків, ковзались на залитих кров'ю щитах. Це відвертало їхню увагу, а Роран міг завдавати смертельних ударів.