Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри
- Автор: Паолини Кристофер
- Серия: Спадок #3
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Ранок
- ISBN: 978-966-08-3879-6
- Переводчик: Александр Леонидович Ушкалов
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри». Краткое содержание книги:
Найперше — це обіцянка своєму двоюрідному братові Рорану визволити його кохану Катріну з полону короля Галбаторікса. Але не тільки це. Ерагон дав клятву вірності і варденам, і ельфам, і гномам. Тож коли тривога охоплює повстанців і небезпека чатує на них з усіх боків, Вершник дракона має зробити свій вибір — вибір, що визначить його долю не тільки на просторах Імперії, а й поза ними, вибір, що згодом стане для нього справжнім випробуванням.
Ерагон — одна-єдина надія на звільнення від тиранії. Чи зможе цей звичайний юнак об'єднати армію повстанців і здобути перемогу над королем?
У розпалі битви Міцний Молот ударив списом одного з ворожих солдатів. Древко тріснуло й розкололось на дві частини. Залізні обладунки врятували нападника. Однак ошелешений тим, що смерть була так близько, воїн запізнився з ударом у відповідь, тож Роран встиг ухилитись і підняти із землі ще один спис. Він таки зумів смертельно поранити свого супротивника. Та невдовзі й новий спис не витримав напруги бою й розсипався на тріски. Тоді Роран пожбурив їх в обличчя ворогам, схопив із землі чийсь щит і висмикнув з-за пояса свій вірний молот, який іще ніколи його не підводив.
Щоправда, сил уже майже не лишилось. Коли до командира загону підскочив іще один ворог, той ледь стояв на ногах. Його руки налилися свинцем утоми, а зір затуманився. Було таке враження, ніби навколо поменшало повітря, бо як не ковтав його Роран, воно не могло втамувати його задухи. Зібравшись на силі, він змахнув молотом і зламав нападнику шию. Але втома брала своє. Рухи Міцного Молота робились дедалі повільнішими. Він став пропускати удари, яких легко уникнув би на початку бою.
Зрештою, перед ним залишилося всього дванадцять воїнів. Міцний Молот уже бачив, що його пекельне випробування нарешті добігає кінця. Він би ніколи в житті не пощадив останніх ворогів, хоча ті, правду кажучи, навряд чи й стали б прохати в нього пощади. Розуміючи, що їм уже ніяк не проскочити повз варденів, що шлях до порятунку назавжди відрізано, дванадцятеро воїнів із відчайдушними криками кинулись уперед, щоб бодай спробувати забрати із собою на той світ зухвальця, який порішив так багато їхніх побратимів.
На якусь мить у Рорановій душі зринула навіть повага до цих солдатів. Але тільки на мить… Не всім відчайдухам пощастило добігти до Міцного Молота. Четверо з них упали зі стрілами в грудях, а п'ятий, божевільно скрикнувши, розпростерся на землі, коли йому в горло влучив спис. Повстанські списи забрали життя іще двох воїнів Галбаторікса, проте решті вдалося прорватися до того місця, де стояв Міцний Молот. Перший із нападників замахнувся на Рорана гострою сокирою, але той, поборовши різкий біль у плечі, викинув уперед щит і відбив удар. А вже наступної миті ватажок опустив на голову свого супротивника молот, а потім відштовхнувся здоровою ногою й стрибнув уперед, двічі вдаривши ще одного солдата в груди. Той упав йому під ноги з розтрощеними ребрами. Третій воїн спромігся відбити пару ударів Рорана, але потім юнак зробив обманний випад, блискавично змахнув молотом, і солдат Галбаторікса, пронизливо скрикнувши, полетів у обійми смерті. Тепер проти Рорана билося тільки двоє солдатів. Вони пробували завдавати йому ударів по ногах. Кілька разів ті удари навіть зачепили Рорана, та він і не думав падати. Сутичка тривала досить довго, аж поки один із нападників не пропустив потужного удару по голові. Його побратим на секунду застиг із німим жахом на обличчі, зиркнувши на квадратну вм'ятину в шоломі товариша. Цієї секунди вистачило, щоб Роран ударив його по шиї…
Бій закінчився. Міцний Молот опустивсь на коліна, заплющив очі, а потім упав навзнак…
Перше, що він побачив, коли прийшов до тями, було стурбоване обличчя Харалда, який підніс йому до губ металеву флягу.
— Випий-но, — прошепотів воїн. — Тобі стане легше.
Груди Рорана важко здіймалися. На превелику силу він усе ж таки зробив кілька чималих ковтків, відчувши, як тепле вино опалило йому пересохле горло. За кілька хвилин Міцний Молот остаточно оговтався.
— Здається, все гаразд, — тихо сказав він, — дайте-но я зведусь…
Сяк-так Роран став на ноги, зіперся на свій молот й обвів поглядом поле бою — довкола лежали купи понівечених ворожих тіл. Більшість солдатів Галбаторікса загинули від стріл, та було й чимало таких, які відчули на собі вагу Роранового молота.
— Скіль… Скільки їх? — прошепотів юнак до Харалда.
Забризканий кров'ю воїн лиш скрушно похитав головою:
— Я перестав рахувати після тридцяти двох… Може, хто інший скаже, але я не наважуся… Те, що ти зробив, Міцний Молоте… Словом, я ще ніколи не бачив, щоб хтось із простих смертних таке виробляв. Сапфіра недарма обрала вашу родину. Ви з Ерагоном — неперевершені воїни. І знай, що б там не чекало на нас попереду, від сьогодні я завжди вважатиму тебе героєм…
— Їх було сто дев'яносто три! — крикнув Карн, який встиг за цей час обнишпорити все довкола.
— Ти впевнений? — не повірив власним вухам Роран.