Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури
- Автор: Зборовська Ніла
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Академвидав
- ISBN: 966-8226-36-4
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури». Краткое содержание книги:
Адресована теоретикам та історикам літератури, літературним критикам, викладачам світової та української літератур, аспірантам, студентам, учителям-філологам. Прислужиться всім, хто цікавиться психоаналітичною інтерпретацією літературних текстів.
* * *
Серія «Монограф»
Не шукайте цього терміна у словниках.
Монограф — це людина, яка невгамовно докопується до світоглядної і наукової істини, небуденно мислить, неординарна у слові, провокує своїми текстами до дискусій і альтернативних досліджень, усвідомлюючи, що право на пошук істини передбачає і право на помилку. Стараннями таких людей твориться писемність людства — єдине, що залишається поза часом.
«Академвидав» сподівається сформувати символічну українську аристократичну ложу науковців, зацікавлених у розбудові національної інтелектуальної традиції. Для цього започатковано видавничий проект «Монограф», покликаний об'єднати авторів наукових праць, які ґрунтовно, сміливо і полемічно досліджують актуальні для сучасності і майбутнього проблеми.
В одному з інтерв’ю Загребельний так формулює українське ставлення до авторитарного патріархату, що ґрунтується на маскулінній силі: «Сучасне суспільство патріархальне, отже, інститут державності — це чоловічий витвір. Та коли поглянути неупередженим оком на історію людства, то виявиться, що держава, хоч і створена чоловіками, завжди була ворожою… найперше до них (досить лиш згадати тисячолітні чоловічі кровопускання на війнах), а вже тоді до жінок»[1188]. Маскулінну державу як вороже людині утворення, жінка, на думку Загребельного, не має права зміцнювати, вона повинна її руйнувати[1189], саме так чинили всі геніальні жінки: «гаразд розуміючи, що розламати державу вони неспроможні, ішли іншим… суто жіночим шляхом — вони використовували державу (точніше — її володарів) у своїх жіночих цілях»[1190]. Так, у позиції П. Загребельного утверджується реалістична думка про патріархат, який не може зруйнувати жінка, але, будучи свідомою матір’ю, вона може пом’якшувати його тоталітарні батьківські структури. Зіткнувши похмурий некрофілічний, авторитарний, імперський чоловічий світ із радісним життєствердним бунтуючим жіночим, Загребельний утверджував романтичну українську позицію, спрямовану на одухотворення патріархату, відродження власне українського патріархату, що ґрунтується на родинній духовності. У цьому постмодерному синтезі реалізму і романтизму символізувалася «батьківська» традиційна українська позиція, що віддає перевагу свідомій любові над імперською ерогенністю. У такий спосіб «Роксолана» П. Загребельного вивершила шістдесятницький антиколоніальний любовний дискурс, надавши йому значення усвідомленості.
«Любовне» шістдесятництво з часом заступило «деструктивне» (сексуальне) вісімдесятництво, а дискурс сексуальності на цій межі поколінь відкрив Вал. Шевчук, який схилявся до символізації статевого антагонізму, обумовленого активізацією в його прозі інстинкту сексуальності. Перевага національної несвідомої романтики у пошуковому світогляді Шевчука призводить до втрати органічного українського монотеїзму, зневаги аскетичного християнства, моделювання барокового проекту українського піднесеного варварства, що віддзеркалює українську інфантильну мужність з несвідомим комплексом матері.
«Дім на горі» Вал. Шевчука писався протягом чотирнадцяти років (у часі розгортання химерної стильової тенденції) і може служити прикладом інтелектуально-міфологічної прози, що опонує химерії як масовій культурі, спрямовуючись на пошуки органічного українського світогляду. Міфологічно-химерну художність елітарного зразка письменник прагне розбудувати відповідно до світоглядних і морально-етичних принципів барокової епохи. Тому на відміну від карнавальної театралізації романів Ільченка, Гуцала, Земляка, він відмовляється від комічності і розважальності, хоча зберігає у структурі твору образи філософа-характерника, фатальної жінки, незвичайного спокусника, химерні уявлення.
З допомогою високої барокової художності Вал. Шевчук прагне подолати свого головного едіпового противника М. Гоголя. «Для мене Гоголь — це приклад так званого „малоросійства“, на фольклор він дивився головним чином як на забавку, намагався розважити читача „малоросійською“ екзотикою. Моя книжка „Дім на горі“ — своєрідна дискусія з Гоголем. Ті самі теми, той самий спосіб мислення мені хотілось інтерпретувати значно серйозніше. Фольклор — це частина людської духовності, а не просто химерна вигадка, екзотична забава; засобами фольклорної поетики можна здійснювати надзвичайно тонкий і глибокий аналіз людської душі»[1191]. Однак цей образ М. Гоголя — витвір маргінального уявлення Вал. Шевчука, за яким приховується едіпова заздрість до сильного суперника, якого не може збагнути. Адже М. Гоголь на основі українського релігійного бароко відмовився від варварського язичництва заради християнського монотеїзму.
1188
Таємниця Євразії, або жінка і чоловік з погляду вічності. — С. 170.
1189
Там само.
1190
Там само. — С. 171.
1191
Див.: Сучасність. — 1992. — № 3. — С. 59.