ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
ЕКСГІБІЦІОНІСТИ СТАРАЮТЬСЯ ДЛЯ ВУАЙЄРИСТІВ
Усміхнені обличчя наглядачів нічної зміни Абу-Ґрейб пропонують новий, ексгібіціоністичний вимір трофейних фотографій. Насильство на деяких фото здається просто бутафорією, з якою військові хотіли «оголитися», поділитися своїми екстремальними вчинками в тих незвичних умовах. Здається, вони сподіваються на вдячних вуайєристів, які з насолодою підглядатимуть. Проте вони не взяли до уваги те, що електронні фото легко скопіювати і переслати, і що тоді вони втратять можливість вирішувати, хто зможе їх переглядати: фото стануть публічними, і в такий спосіб їх можна буде зловити на місці злочину.
За винятком зображення тортур людини в мішку із під’єднаними до пальців електродами і світлин, де собаки погрожують в’язням, більшість трофейних фото є сексуальними за своєю природою. Зв’язок між тортурами і сексуальністю надає їм порнографічного характеру, який обурює глядачів, але багато кого і захоплює. Нас усіх запрошено у цю темницю садомазохізму, і хоча зображене насильство є жахливим, люди продовжують його споглядати. Я був здивований ступенем вуайєризму, який зараз вдовольняє інтернет.
КОМПЛЕКС МОТИВІВ І СОЦІАЛЬНА ДИНАМІКА
Людська поведінка є складною, найчастіше існує понад одна причина будь-якої дії, і Абу-Ґрейб не виняток. Я вважаю що ці цифрові фото, крім сексуальності і ексгібіціонізму, були продуктом різних мотивів і міжособистісної динаміки. До них, імовірно, належали статус і влада, помста і відплата, деіндивідуалізація безпомічних та інше. Крім того, слід брати до уваги, що деколи причиною були завдання та вимоги слідчих.
Постановочні фотографії як спосіб залякування затриманих
Існує одна проста причина трофейних фотографій — військові і цивільні слідчі просили про них. Офіцер у відставці Дженіс Карпінскі і дехто з обвинувачених повідомили, що спочатку такі постановочні фото планувалося використовувати під час допитів для залякування. «Вони показували фотографії, щоб, не витрачаючи часу, отримувати зізнання, — сказала Дженіс під час відкритої дискусії в Стенфордському університеті, 4 травня 2006 року. — Вони відкривали лептопи, показували фото і говорили в’язням — починай говорити або завтра будеш з самого низу піраміди — так робили навмисно і методично»[416].
Безсумнівно, деякі з фотографій явно позовані, із усміхненими охоронцями, що дають п’ятірню, показуючи на що варто звернути увагу. Дегуманізуюче фото, де Ліннді Інґленд тягне на прив’язі в’язня, ймовірно, має таке саме походження. Навряд чи вона вирушила до Іраку із собачим ременем у торбі. Проте офіційний дозвіл хоча б на одне таке фото дав потрібний поштовх для подальших принижень і насильства. Після запуску вже не було видно кінця, тому що це «випускало пару», зменшувало нудьгу і бажання помсти, давало змогу виказувати майстерність, веселило і сексуально задовольняло охорону. Аж доки Джо Дарбі не припинив це шоу.
Фотографії як відображення чільних цінностей
Професорка порівняльного літературознавства Джудит Батлер пропонує нам переглянути значимість цих фото. Вона стверджує, що це не просто примхи конкретних охоронців, а, ймовірніше, охоронці фотографуючи відобразили чільні для військових цінності — гомофобію, мізогінію, домінування над всіма ворогами[417].
Статус і помста
Давайте визнаємо загалом низький статус резервістів у військовій ієрархії, а в цьому випадку його додатково занижували жахливі умови та нічна зміна. Охоронці розуміли, що перебувають на самому дні, отримують накази від цивільних і кинуті напризволяще командуванням, яке не цікавиться, що з ними відбувається. Єдиними особами із нижчим статусом в тому оточенні були в’язні.
416
Цитата походить із моїх нотаток дискусії 4 травня 2006 року (яку я модерував): «Злочини проти людства, вчинені адміністрацією Буша», в якій Карпінскі брала участь. Досвідчений слідчий сумнівається в тому, що військовий слідчий просив охоронців зробити такі фото: «Я не вірю, що “дозвіл” надходив від слідчих, якщо взагалі був чий-небудь дозвіл. За мою майже 20-літню кар’єру слідчого і керівника розслідувань, я вивчив усі можливі “підходи”, і я не вірю, що слідчий не тільки свідомо втягнув би людину в нелегальну дію із сумнівною цінністю для слідства, але й що він увійшов із іншим у змову і таким чином став від нього залежним». Отримано 3 серпня 2006 р., джерело бажає залишитися анонімним.
417
Judith Butler, «Torture, Sexual Politics, and the Ethics of Photography.» Lecture presented at Stanford University symposium Thinking Humanity After Abu Ghraib (20 жовтня 2006 p.).